Page 141 - 4598
P. 141
зміна цілей організації (фірми) та її стратегії;
зміна тематичних напрямів здійснюваних досліджень і
розробок;
зміна технології проведення НДДКР у зв’язку з прогресом
науки і техніки, розширенням сфери використання ЕОМ, переходом
на іншу елементну базу;
зміни структури тематичного плану, які ведуть до зміни кіль-
кості спеціалістів різних професій;
зниження ефективності діяльності науково-дослідних центрів,
лабораторій, що зумовлено невідповідністю їхньої структури,
дублюванням функцій управління, інертністю системи та ін.
Організаційні структури управління НДДКР слід періодично
переглядати з метою зміни формальних і неформальних відносин, які
вже склались на лінії підпорядкування, щоб знизити інертність і
консерватизм системи в цілому.
Організаційні структури управління вважають досить
ефективними за умови, що вони дають змогу не тільки ефективно
використовувати ресурси, а й одночасно забезпечувати активний
систематичний пошук можливостей подальшого інноваційного
розвитку виробництва на тлі новітніх досягнень науки. Більшість
учених, які працюють у галузі теорії організаційних структур та
організації, уважають, що структура має визначатися саме
інноваційною стратегією. Фірми, які впроваджують стратегію
лідерства, мають бути гнучкими, а така гнучкість забезпечується
структурою розстановки кадрів, що дає можливість адаптуватись до
нових видів діяльності. При цьому структура базується на принципі
вільного передавання інформації як по горизонталі, так і по
вертикалі, що зумовлює високий рівень участі всіх співробітників у
прийнятті рішень.
Фірми, стратегія яких спрямована на «прямування за лідером»,
прагнуть до підвищення ефективності та до більшої стабільності
шляхом створення так званих механістичних структур. Як відомо,
механістичні структури відрізняються жорсткими відносинами по
вертикалі, високим рівнем формалізації обов’язків, обмеженою
мережею розповсюдження інформації і низьким рівнем участі
співробітників нижніх ланок управління в прийнятті рішень. Метою
механістичних структур є управлінський контроль, а не адаптивність
організації до нових умов. Фірми, що обирають стратегії імітації,
141