Page 21 - 4592

1.3 Середні величини

Статистичний показник — це одна з основний категорій
статистики, яка характеризує суспільні явища та процеси у
поєднанні кількісної та якісної визначеності.

Класифікація показників:
– за способом одержання показники поділяються на
первинні та вторинні (похідні). Перші одержують шляхом
статистичного спостереження, зведення та групування, а інші

розраховуються на основі перших;
– за ознакою часу показники поділяються на моментні та
інтервальні. Моментні показники дають кількісну характеристику

явища на певний момент часу, а інтервальні — за період часу
(доба, тиждень, декада, місяць, квартал, рік).
– за можливістю узагальнення (сумування) показники

поділяються на адитивні та неадитивні. Значення адитивних
показників можна додавати, оскільки їх сума має економічний
зміст. Неадитивні показники не можна додавати. Абсолютні

статистичні величини (показники) — це характеристики явищ і
процесів, що виражають чисельність сукупності або її частин, а
також розміри, обсяги та рівні первинних ознак. Вони
поділяються на індивідуальні, групові та загальні (сумарні).

Індивідуальна абсолютна величина (показник) відноситься до
окремої одиниці сукупності. Групова та загальна відповідно
характеризує окрему групу одиниць або сукупність загалом, їх

одержують шляхом сумування індивідуальних величин в межах
групи або сукупності. Загальна абсолютна величина має назву
«обсяг ознаки». Абсолютні показники— це іменовані числа, які
виражаються у натуральних, трудових та вартісних вимірниках

(одиницях виміру). У разі потреби використовуються умовно-
натуральні одиниці виміру. Тоді рівень ознаки обчислюється у
одиницях певного еталону. Перехід від натуральних до умовно-

натуральних одиниць виміру здійснюється з допомогою
перехідних коефіцієнтів.
Відносні величини (показники) виражають кількісне

співвідношення між однойменним або різнойменними ознаками,
що характеризують досліджувані явища та процеси. Відносна

21