Page 23 - 4547

Рисунок 1.5 – Графічне зображення циклу


Процес підведення теплоти супроводжується зростанням ентропії ( S  0).
Щоб повернути систему в початковий стан, потрібно відвести деяку кількість

теплотиQ , внаслідок чого ентропія системи зменшується ( S  0). Отже,
2
кількість теплоти, що перетворюється в циклі в роботу, дорівнює Q  y Q  1 Q .
2
Значення підведеної теплоти Q та відведеної Q теплоти залежить від вибраного
2
1
процесу. Кількість теплоти Q залежить від форми шляху, яким система
2
повертається в початковий стан. Якщо система повертається за кривою 2–5–1,
то Q  Q , якщо за 2–3–1, тоQ  Q , за 2–4–1,то Q  Q . Лише в першому
1
2
1
2
2
1
випадку в циклі може бути отримана додатна робота.
У зворотному циклі робота розширення відбувається за нижчих тисків і
температур, ніж стиснення, і робота розширення менша, ніж робота стиснення.
Такий цикл можна здійснити, лише затративши зовнішню роботу. Ефективність
зворотного циклу визначається холодильним коефіцієнтом  , який чисельно
дорівнює відношенню кількості теплоти, яка відбирається від холодильного
джерела q , до затраченої роботи
2

 q 2  q 2 ;    1  1.
l y q  q 2 
t
1
Найбільш ефективним вважається такий зворотний цикл, коли за
мінімальної затрати зовнішньої роботи відбирається найбільша кількість

теплоти q .
2
Цикл Карно
Цей цикл був розроблений в 1824 році французьким інженером С. Карно.
До складу циклу входять два ізотермічні і два адіабатні процеси, які чергуються
між собою. Ці процеси оборотні, лише в цьому випадку не буде відбуватися
деградація теплоти.

23