Page 125 - 4513

кремлення якісних виробів від неякісних. Сама по собі вона не
може покращити якість виготовленої продукції. Більше того,
останні дослідження показали, що (60-70) % всіх дефектів, вияв-
лених на виробництві, прямо або опосередковано відносяться до

помилок, допущених на таких ділянках, як проектування, техно-
логічна підготовка виробництва і закупівля матеріалів.
Необхідно підкреслити, що управління якістю – це не ізольо-

ваний вид діяльності відділу технічного контролю. Щоб бути
ефективним, цей процес повинен охоплювати операції всіх відді-
лів, включаючи ті, які займаються маркетингом, проектно-
конструкторськими розробленнями, технологією, виробництвом,

пакуванням, диспетчеризацією і транспортуванням.
Управління якістю повинно охоплювати діапазон від постача-
льників вихідного матеріалу до замовників. Важливо зрозуміти ви-

моги споживачів і мати точний зворотний зв'язок, який дає інфор-
мацію про їхнє сприйняття виробів, які вони отримують.

1.9.3 Еволюція розвитку систем управління якістю

Для виробника якість – вирішальний фактор забезпечення
конкурентоздатності і виживання загалом.

Для споживача підвищення якості – це найбільш дієвий захід
для задоволення потреб і захисту їхніх прав.
Відповідно до існуючої філософії підприємництва вся повно-
та відповідальності за якість виробів і послуг лежить на виробни-

ку.
Історія якості розпочинається одночасно з виникненням ви-

робництва товарів і послуг. З розвитком виробничих процесів
змінювалося і ставлення до якості.
Етапи еволюції управління якістю продукції можна сформу-
вати таким чином [2]:

– механічний контроль (до 1900 р.);
– контроль майстра (1900-1920 рр.);
– інспекційний контроль (1920-1940 рр.);

– статистичний контроль (1940-1960 рр.);
– забезпечення якості (1960-1980 рр.);
– загальне керування якістю (1980-2000 рр.);
– інтегровані системи (з 2000 р. – до наших часів).

125