Page 12 - 450
P. 12

помішали  розв’язна  фашистського  Німеччиною  війна.  Активне    в
                            відродження гри почалось в 1946 р.. демобілізувались і вернулись в
                            рідні місця спортсмени, судді, організатори, які чотири довгі роки
                            воювали на  фронтах  Великої  Вітчизняної  війни. Одним  з них  був
                            відомий в довоєнні роки гандболіст Євген Іванович Івакін. Під його
                            керівництвом була створена київська, а пізніше і українська школа
                            гандболу.  Він  тренував  декілька  десятків  гравців.  Працюючи  на
                            кафедрі  спортивних  ігор  київського  інституту  фізичної  культури.
                            Є.І.Івахін  ввів  в  вузі  гандбольну  спеціалізацію,  продовжуючи
                            наукову роботу, почату ще в довоєнні роки. З 1954 р. ручний м’яч
                            починає завойовувати популярність також в Москві, Ленінграді, в
                            РРФСР,  Литві,  Латвії,  Естонії,  республіках  Закавказзя,  в  Середній
                            Азії в Сибіру. В цей час були спроби пропагувати “малий” гандбол.
                            На  дальній  ший  розвиток  гри  7:7  вплинули  молоді  спеціалісти
                            Київського  і  Львівського  інститутів  фізкультури,  виїхавши  на
                            роботу в різні міста союзних республік. Вони знайомили юнаків і
                            дівчат з гандболом, демонстрували видовищність і азарт спортивної
                            боротьби на гандбольному майданчику. Завдяки цьому гра знайшла
                            своє  розповсюдження  в  Казахстані,  Узбекистані  та  інших
                            середньоазіатських  республіках.  Розвиток  гри  гостро  поставив
                            питання  про  створення  єдиного  всесоюзного  органу,  котрий
                            направив би гандбол 7:7 і ручний м’яч 11:11 на шлях подальшого
                            удосконалення.  У  1955  р.  в  Москві  було  проведено  установчий
                            пленум  Всесоюзної  секції  ручного  м’яча,  учасниками  якого  були
                            делегації  України,  Москви,  Ленінграда,  РРСФР,  Литви  і  Латвії.
                            Першою  спробою  сил  радянського  м’яча  став  всесоюзний  турнір,
                            проведений в 1955 р. в Ризі, а через рік і перший чемпіонат Союзу.
                            Орієнтування  на  розвиток  ручного  м’яча  11:11,  як  скоро  стало
                            відомо, виходив гандбол 7:7. в нашій країні в нього грали дальше
                            лиш на Україні. В серпні 1957 р. в Москві треті Міжнародні дружні
                            ігри  молоді,  в  програмі  яких  був  ручний  м’яч.  Не  зумівши
                            протистояти  сильним  командам  ГДР,  Румунії  і  Чехословаччини,
                            наші  спортсмени  потерпіли  фіаско,  що  ще  раз  підтвердило
                            помилковість  орієнтації  на  ручний  м’яч  11:11.  18  вересня  1958  р.
                            Федерація  ручного  м’яча  СРСР  була  прийнята  в  Міжнародну
                            федерацію гандболу (ІГФ), тим самим отримала право на участь в
                            міжнародних турнірах національних і клубних команд. І в тому ж

                                                           11
   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17