Page 14 - 450
P. 14

тому  виглядав  на  майданчику  незграбним  і  смішним,  більше
                            заважав, аніж допомагав своїй команді.
                                  –  Не  буде  з  тебе  користі!  –  з  докором  заявив  гравець,  який
                            запросив Євгена прийняти участь у грі. – Тут думати треба!
                                  – Подивимось! – пробурмотів хлопчина згораючи від сорому і
                            пішов додому.
                                  Чи міг хтось передбачити, що через декілька років той самий
                            Євген Івахін стане першим представником цього виду спорту, який
                            отримав  назву  заслуженого  майстра  спорту?  А  тоді  невдача  лиш
                            підштовхнула  хлопчину.  Коли  емоції,  які  бушували  в  його  душі
                            трохи  заспокоїлись,  Євген  вирішив  не  відкладаючи  на  завтра,
                            приступив до створення свої команди. Бажаючих було достатньо, і
                            скоро появилась, очевидно, одна з перших в нашій країні дворових
                            команд  гандболістів  з  Великої  Садової  вулиці  в  Маріуполі.
                            Незабаром команда Євгена Івахіна, тренера і капітана, зустрілась в
                            поєдинку з тими самими “дядями”, від котрих він дізнався, що таке
                            гандбол, і – сенсація – перемогла їх. Це були перші кроки па посту
                            майбутнього  професора  і  заслуженого  тренера  СРСР.  Щоб
                            допомогти  рідним,  в  15  років  Євген  став  помічником  сталевара.
                            Відпрацювавши  зміну,  сідав  за  парту.  А  коли  з’являлись  вільні
                            хвилини, він віддав їх гандболу. Із задоволенням він грав в футбол,
                            волейбол, приймав участь в змаганнях з боротьби, складав шахові
                            композиції.  Після  закінчення  школи  проблеми  вибору  професії  у
                            Євгена  не  було.  Успішно  здавши  екзамени,  він  став  студентом
                            Харківського  інституту  фізкультури.  І  в  навчанні  Івахін  був
                            лідером:  по  закінченні  вузу  йому  запропонували  залишитись  в
                            інституті відразу ж на посаді старшого викладача. В цей час Харків
                            був  признаний  центром  українського  спорту,  в  тому  числі  і
                            гандболу. Є.Івахін очолив збірну міста, котра часто зустрічалась з
                            командами  Києва,  Запоріжжя,  Одеси.  Матчі  проходили  завжди  в
                            гострій боротьбі з присутністю багато чисельних вболівальників.
                                  – Не знав я, що гандбол був таким популярним на Україні ще
                            в довоєнні роки, – згадував Є.І.Івахін. – Про це мені стало відомо
                            пізніше, коли став вивчати історію цієї гри. але ми, маріупольські
                            хлопчаки, рахували себе тоді першопрохідцями…
                                  Ще  на  час  навчання  в  інституті  Є.Івахін  задумався  над
                            необхідністю наукового підходу до основних правил гри, створенні

                                                           13
   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19