Page 17 - 450
P. 17

Мамонтов.  Йшли  крізь  стіну  мишиного  кольору  уніформ,  під
                            ненависним поглядом тисяч пар очей.
                                  Назустріч парламентам, що низько опустили голови, рухалась
                            група  вищих  офіцерів  німецької  армії,  які  згодилися  на
                            беззастережну  капітуляцію  ввірених  їх  військ.  Їм  відомо,  що
                            напередодні  був  зачитаний  наказ  фюрера:  солдат  повинен
                            розстрілювати будь-якого офіцера, який наважився на капітуляцію.
                            І хто знає, скільки фашистів стоїть в цьому безмовному строю. І хто
                            дасть гарантію, що не повториться недавня будапештська трагедія,
                            коли були вбиті радянські парламентари.
                                  На обличчі Івахіна спокій і впевненість. І тут тишину розриває
                            істеричний  крик:  “Русс!  Комуніст!”  Із  щільного  строю  солдат
                            вибігає німецький офіцер з перекошеним від ненависті обличчям і
                            направляє в груди підполковника дуло автомата. Все вирішувалося
                            в  соті  долі  секунди.  Одним  рухом  підполковник  Івахін  збив  з  ніг
                            фашиста і, як і нічого не було, спокійно оголосив:
                                  – По дорученню радянського командування, прийнявшого до
                            відома  заяву  про  готовність  довірених  вам  військ  капітулювати,
                            пропоную  почати  здачу  зброї  і  вивід  частин  по  вказаному
                            маршруту.
                                  Через  декілька  годин  курляндське  угрупування  німецько-
                            фашистких військ припинило своє існування.
                                  День Перемоги підполковник Івахін зустрів на березі Балтики
                            в  складі  четвертої  ударної  армії.  Довгі  роки  він  зберігав  флягу  з
                            балтійською  водою.  Вода  ця  була  добута  розвідниками  Євгена
                            Івановича,  які  перші  вийшли  до  моря.  Незабаром  по  клопотанню
                            уряду  України  офіцер  Івахін,  кавалер  орденів  Червоного  прапора,
                            Вітчизняної  війни  1-го  і  2-го  ступенів,  Червоної  зірки  і  багатьох
                            інших  бойових  нагород,  був  демобілізований  і  направлений  в
                            розпорядження київського інституту фізкультури. Є.І.Івахін відразу
                            ж взявся за відновлення секції гандболу, став розшукувати дузів по
                            довоєнній  команді,  підбирати  збірну  молодь.  Не  дивлячись  на
                            важку контузію і поранення, Євген Івахін сам продовжував грати в
                            командах. Дев’ять разів поспіль став чемпіоном України і закінчив
                            свої активні виступи у віці 44 роки.
                                  До  початку  50-х  років  Є.І.Івахін  створив  систему  гри,  яка
                            стала  фундаментом  радянської  школи  гандболу.  7  лютого  1953  р.

                                                           16
   12   13   14   15   16   17   18   19   20   21   22