Page 16 - 450

На вихідній позиції, яка знаходилась в півсотні метрів від
ворожих траншей, причаїлись дві групи радянських розвідників,
кожній із яких ставилась задача захопити по одному “язику”.
Розвідників підтримували артилеристи.
– Товариш підполковник, – звернувся до Івахіна, який керував
операцією, артилерійський офіцер, – коли я повинен закінчити
артпідготовку?
– А ти взагалі не закінчуй артобстрілу. Зроби паузу в десять
секунд після залпу по перших траншеях, а потім перенеси вогонь на
другу лінію оборони.
– А ваші хлопці? – артилерист з запитанням подивився на
підполковника.
– Хлопці уже увірвуться в німецькі траншеї, – спокійно
відповів Івахін. – П’ятдесят метрів плюс кочки і воронки. В
нормальних умовах на все це секунд двадцять треба, а у нас
обстановка фронтова, значити, потрібно вкластися в п’ятнадцять.
Ривок почнемо одночасно з залпом. От і виходить, що через десять
секунд продовжувати вогонь, – закінчив своє пояснення Івахін.
– Видно, хлопці, – спортсмени? – запитав артилерист.
– Вірно визначив, – усміхнувся підполковник.
Через хвилину після першого залпу два німецьких офіцери –
“язики” – оглушені в копоті розривів артилерійських зарядів,
стояли перед підполковником Івакіним.
А досліди молодих науковців Київського інституту
фізкультури, про які згадувалося вище, мали пряме відношення д
епізоду з фронтового життя, а саме ставили задачу з допомогою
математичного аналізу визначити час польоту м’яча від
семиметрової і десятиметрової позначок і реакцію воротаря на
кидки. Ця робота допомогла як нападаючим, так і воротарям в
пошуках більш ефективного вибору позиції. Науковці довели, що
кидок з семиметрової позначки випередив реакцію воротаря в 1,5
рази.
Крізь стрій солдат ворожої армії, яка опинилася в
Курляндському “котлі”, озлоблених і відчайдушно готових на все,
не поспішаючи, з достоїнством переможців йшли радянські
парламентери підполковник Євген Івахін і розвідник Степан

15