Page 70 - 4489

вугілля (коксу). Кокс відкладається на гарячих деталях, які не контактують
безпосередньо із зоною горіння (в середині форсунок, на юбках поршнів, на
поршневих кільцях). Контроль коксівності здійснюється за вмістом коксу в
10%-му залишку палива після перегонки, кількість якого не повинна
перевищувати 0,3 % мас.
Після повного згоряння палива в повітрі утворюється мінеральний
залишок – зола, який зумовлений наявності в паливі різних неорганічних
домішок. Зола не тільки збільшує нагар, але й підвищує абразивне спрацювання
деталей двигуна. Допустимий вміст золи в дизельних паливах – зольність –
обмежується 0,01% мас.
З підвищенням вмісту в дизельному паливі ненасичених вуглеводнів їх
стабільність при зберіганні знижується, а схильність до нагароутворення
зростає. Тому кількість олефінів у дизельному паливі контролюється з
допомогою йодного числа. Йодне число – це кількість йоду, яка реагує в певних
умовах з ненасиченими вуглеводнями, що містяться в 100 г палива. Його
величина не повинна перевищувати 6 г/100 г палива. При збільшенні вмісту в
паливі ароматичних вуглеводнів у всіх випадках підвищується утворення
нагару. Цьому ж сприяє наявність сірки і сірчаних сполук, причому щільність
нагару значно підвищується. Найбільший вплив на нагароутворення мають
меркаптани, які прискорюють процеси окислення, полімеризації нестабільних
сполук дизельного палива і сприяють їх випаданню і відкладанню на деталях
двигуна. Наприклад, при вмісті сірчаних сполук у паливі 0,06 % на кільцях і
поршневих канавках утворюється 2,1 г відкладень після 80 годин роботи
двигуна. При підвищенні вмісту сірчаних сполук до 0,85 % кількість відкладень
збільшується до 5,8 г.

Рисунок 4.5 – Залежність нагароутворення в дизельному двигуні
від тривалості його роботи

Корозійні властивості дизельних палив, як і бензинів, залежать від вмісту в
них водорозчинних кислот і лугів, органічних кислот і сірчаних сполук.
Присутність водорозчинних кислот і лугів у дизельних паливах не

69