Page 32 - 4489
P. 32

вуглеводнів  –  пероксидних  сполук,  які  миттєво  розкладаються  з  виділенням
               великої кількості теплоти.
                     Спочатку  займання  робочої  суміші  відбувається  від  іскри  запалювання  і
               полум’я,  яке  має  температуру  2000…2500  ºС,  поширюється  з  нормальною
               швидкістю. Так згоряє основна маса палива (93…96 %). У подальшому під дією
               підвищених  температур  (400…450  ºС)  і  тиску  (3,0…4,0  МПа)  у  незапаленій
               частині  суміші  проходить  попереднє  окислення  вуглеводнів  з  утворенням
               великої кількості пероксидних сполук. При досягненні відповідної концентрації
               пероксидів  і  активних  продуктів  їх  розкладу  внаслідок  самозаймання
               з`являється  новий  осередок  полум`я.  Він  поширюється  з  надзвуковою
               швидкістю  назустріч  фронту  нормального  полум`я.  Різко  підвищуються  тиск
               внаслідок  виникнення  детонаційної  хвилі,  від  якої  самозаймаються  сусідні
               шари робочої суміші.  Тиск  у  циліндрі  підвищується стрибкоподібно, а потім,
               вібруючи,  згасає  при  такті  розширення,  викликаючи  характерний  дзвінкий
               металевий стукіт внаслідок вібрації стінок і головки циліндрів від ударів у них
               детонаційної       хвилі.     Детонація       супроводжується          чорним      димом       у
               відпрацьованих газах.
                     При  детонаційному  згорянні  двигун  перегрівається,  працює  жорстко  і
               нестійко,  його  потужність  зменшується,  а  витрата  бензину  збільшується
               внаслідок  переміщування  його  в  камері  згоряння  з  продуктами  повного
               згоряння.  При  тривалій  роботі  двигуна  з  детонацією  прогоряють  днища
               поршнів,  прокладки  між  головкою  і  блоком  циліндрів,  підгоряють  випускні
               клапани, підвищується спрацювання поршневих кілець, циліндрів, порушується
               ізоляція  свічок,  розтріскуються  вкладиші  в  підшипниках.  Вплив  детонації  на
               спрацювання циліндрів двигуна показаний на рис. 3.5.
                     Детонаційна  стійкість  бензинів  оцінюється  умовним  показником  –
               октановим  числом,  значення  якого  входить  у  марку  бензину.  Для  його
               визначення  вибирають  еталонні  палива,  одне  із  яких  володіє  високою
               детонаційною  стійкістю  (має  високу  температуру  займання).  Це  –  ізооктан,  і
               його октанове число умовно прийнято за 100. Друге еталонне паливо з низькою
               детонаційною стійкістю  (має низьку температуру займання) – н-гептан  і його
               октанове число умовно прийнято за 0.
                     Октановим  числом  називається  відсотковий (об’ємний) вміст  ізооктану  в
               такій  суміші  з  н-гептаном,  яка  за  своїми  антидетонаційними  властивостями
               аналогічна досліджуваному паливу.
                     Оцінюють детонаційну стійкість бензинів за допомогою одноциліндрової
               установки  УДП-65М  із  змінною  мірою  стиску  від  4  до  10.  Спочатку
               досліджують  бензин,  підбираючи  міру  (ступінь)  стиску  установки  до  появи
               стандартної інтенсивності детонації. Потім на цій самій установці підбирають
               еталонну суміш, яка має стандартну інтенсивність детонації за тієї ж самої міри
               стиску. Вміст ізооктану в даній суміші і буде октановим числом.
                     Октанове  число  бензинів  більше  100  одиниць  визначають  порівнянням
               бензину з ізооктаном, в який додають антидетонатор.
                     Октанове  число  залежить  від  хімічного  складу  бензину.  Найвищими
               октановими  числами  володіють  ароматичні  вуглеводні  і  ізопарафінові

                                                                  30
   27   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37