Page 127 - 4489

змащувального голодання. Для зменшення піноутворення до олив додають
протипінні присадки. Серед таких присадок найбільш поширені полісилоксани.
Попадання води в оливу приводить до збільшення піноутворення: з оливи
краплинки води починають випаровуватися, що призводить до зародження
окремих газових бульбашок, а потім і піни.
7.3.7 Фізична стабільність. Моторні оливи одержують із висококиплячих
фракцій нафти, тому вони випаровуються незначно під час експлуатації. Оливи
з вузьким фракційним складом, тобто, які википають у невеликому
температурному інтервалі, мають кращі в’язкісно-температурні характеристики,
більш високі температури спалаху порівняно з оливами, що мають одинакову
в’язкість при 100 °С, але з більш широким фракційним складом. Нижні межі
температури кипіння олив вибирають залежно від випаровування їх при роботі і
змащувальних властивостей. Наприклад, у складі олив карбюраторних двигунів
допускається не більше 5 % фракцій, які википають до 350 °С. Ці фракції
впливають на витрати оливи в двигуні: чим більше їх, тим більші витрати оливи

через випаровування легких фракцій і, як наслідок, підвищення в’язкості оливи.
Вимоги до фракційного складу дизельних олив менш жорсткі, ніж для олив
карбюраторних двигунів. Вміст у дизельних оливах не більше 5 % фракцій, що
википають до 320…325 °С, практично не підвищує перевитрат оливи завдяки
випаровуванню легких фракцій під час роботи.
Верхні межі температури википання олив встановлюють в основному
залежно від текучості за низьких температурах і нагароутворення. Для
одержання олив з низькою нагароутворювальною здатністю необхідно, щоб
верхня межа фракційного складу оливи не перевищувала 420 °С. Тому дизельні
(або авіаційні) оливи більш інтенсивно утворюють нагари в бензинових
двигунах, ніж оливи, передбачені для цих двигунів.
Здатність оливи зберігати свій фракційний склад оцінюється її фізичною

стабільністю. Вона визначається кількістю оливи, яка випаровується під час
роботи у двигуні, і зміною її фракційного складу внаслідок переважного
випаровування найбільш легких фракцій.
Практично єдиним методом впливу на фізичну стабільність є вибір базових
олив, які включають у себе мінімальну кількість легкокиплячих фракцій і які
мають за можливості більш вузький фракційний склад. До таких олив
відноситься більшість синтетичних олив, випаровування яких у декілька разів є
меншим порівняно з мінеральними (рис. 7.10). Це створює сприятливі умови
для одержання на основі синтетичних (у першу чергу поліефірних) базових
олив, довгопрацюючих моторних олив.
Експериментальне визначення фракційного складу моторних олив дещо
ускладнене через те, що розгонку необхідно проводити у вакуумі (для
запобігання термічного розкладу високомолекулярних вуглеводнів). Тому
фізичну стабільність моторних олив оцінюють за побічним параметром –
температурою спалаху. Температурою спалаху називають мінімальну
температуру, до якої необхідно нагріти оливу у відкритому тиглі, щоб її пари

126