Page 103 - 4489

З табл. 7.1 видно, що основними факторами, які поліпшують довговічність і
економічність двигуна, є підвищення якості моторної оливи і засіб її очищення в
двигуні. Використання дорогих високоякісних олив економічно доцільне.
У реальних умовах витрати оливи на вигар є практично єдиним
параметром, який визначає термін служби двигуна до капітального ремонту.
Потужність і економічні показники двигуна навіть при значному спрацюванні
ЦПГ знижуються на 810 %, що є допустимим в умовах експлуатації.
Ознаками підвищеної витрати оливи на вигар є збільшення димності
відпрацьованих газів (чорний дим), часті доливання оливи. При низькому
технічному стані двигуна вигар оливи може досягти 24 % до витрати палива.
Особливо великі витрати оливи на вигар у двигунах, що пройшли капітальний
ремонт.

7.3.2 Склад моторних олив. У нашій країні, як і за кордоном, оливи
одержують переважно з нафти. Моторні оливи для автомобілів, будівельних і
сільськогосподарських машин, це суміш дистилятних та залишкових олив з
додаванням композиції присадок. Чим більш якісна олива, тобто чим вища її
група, тим більша в її складі частка залишкової оливи.
Технологія одержання олив трудомістка і дорога. Дистилятні оливи
одержують вакуумною перегонкою мазуту з подальшим очищенням від
небажаних компонентів: АСР, органічних кислот, сірчаних сполук,
низькоіндексних поліциклічних сполук, високоплавких н-парафінових
вуглеводнів. Спрощену схему одержання дистилятних олив можна відобразити
так: мазут - вакуумна перегонка - селективне очищення – депарафінізація -
гідроочищення - змішування і додавання присадок – дистилятна олива.
Після відгону оливних фракцій із мазуту залишається гудрон, з якого

можна одержати високоякісні залишкові оливи. Схема одержання залишкових
олив з гудрону може бути представлена такою схемою: гудрон -
деасфальтизація - депарафінізація - селективне очищення - гідроочищення -
змішування і додавання присадок - залишкова олива.
Для автомобілів чи іншої техніки жодна олива не випускається без
присадок. Присадки - це складні органічні або металоорганічні сполуки, які
додаються до олив у незначній кількості для поліпшення їх експлуатаційних
властивостей. Вони повинні задовольняти такі вимоги: повністю розчинятись в
оливі і не осідати з неї під час зберігання, транспортування, експлуатації; не
змінювати інші властивості оливи чи нейтралізувати дії інших присадок; бути
термічно і хімічно стабільними. У складі олив присадки перебувають в значній
кількості, в деяких закордонних оливах їх кількість досягає 40 %. При виборі
композицій присадок до олив обов’язково враховують їхню сумісність. Під час
експлуатації присадки відпрацьовуються, що нарівні з окисленням оливи є
однією з основних причин заміни оливи. Тільки знаючи сумісність присадок, їх
склад, можна додатково в оливи вводити нові кількості присадок. Розроблені

спеціальні композиції (пакети) присадок, введення яких можливе в умовах

102