Page 105 - 4489
P. 105

АЗНИИЦИАТИМ-1, поліметакрилат Д (ПМА”Д”) і АФК (алкілфенолят кальцію
               в оливі И-12А). Їх додають до олив в кількості 0,11,0 % мас.
                     Для  покращення  захисних  властивостей  олив  до  їхнього  складу  вводять
               інгібітори  корозії.  Механізм  дії  цих  присадок  полягає  в  утворенні  на  металі
               захисних  плівок,  які  перешкоджають  безпосередній  дії  корозійно-активних
               речовин  на  метал.  Крім  того,  присадки  можуть  нейтралізувати  корозійно-
               активні  речовини,  що  утворилися  при  згорянні  сірчаного  палива  і  окисленні
               оливи.  Є  інгібітори  корозії  трьох  поколінь.  До  першого  покоління  належать
               “Акорд-1”, концентрат присадок КП; другого – НГ-107М, НГ-107Т, НГ-110М,
               НГ-110Т;  третього  -  “Моніка”,  “Економін-2”  та  ін.  Інгібітори  корозії  першого
               покоління  мають  погані  захисні  властивості  і  велику  зольність.  Присадки
               другого  покоління  забезпечують  більш  тривалий  захист  деталей  від  корозії
               (315  років),  але  мають  недостатню  ефективність  в  умовах  утомленісного

               спрацювання,         корозійного       розтріскування,       фретинг-корозії,       водневого
               спрацювання.  Присадки  третього  покоління  мають  високі  антикорозійні  і
               захисні  властивості.  До  складу  антикорозійних  присадок  входять  органічні
               сполуки,  що  містять  сірку  і  фосфор  за  рахунок  якого  на  поверхні  металу
               утворюються захисні плівки. Інгібітори корозії, які вводять в оливи, захищають
               деталі  двигуна  від  електричної  корозії  та  іржавіння  (особливо  під  час
               зберігання).  Кількість  антикорозійних  присадок  в  оливах  складає  1,05,0  %
               мас.
                     Антиокислювальні  присадки  підвищують стабільність оливи в ДВЗ проти
               окислення  за  високих  температур.  Механізм  дії  цих  присадок  пояснюється
               здатністю  сполук,  які  містять  фосфор,  сірку  і  інші  метали,  обривати  на

               початковій стадії реакції окислення і знижувати каталітичний вплив металів на
               окислювальні         процеси.       Антиокислювальні            присадки       діляться       на
               низькотемпературні інгібітори, які сповільнюють процес окислення вуглеводнів
               за  відносно  невисоких  температур  (150200  °С),  і  термоокислювальні,  які
               сповільнюють процес окислення олив у тонких шарах за високих температур.
                     Найчастіше  антиокислювальні  присадки  додають  разом  з  миючими  для
               усунення  пригоряння  поршневих  кілець  і  попередження  утворення  лакових
               відкладів  на  деталях  двигунів.  Найбільш  поширені  присадки  алкілфенольного
               типу:  іонол,  НГ-2246  і  дитіофосфати  різних  металів  (ВНИИ  НП-354,  ДФ-11,
               АзНИИ-10,  АзНИИ-11,  МНИ  ИП-22к,  ИНХП-21).  Вміст  антиокислювальних
               присадок в оливах складає 0,53,5 % мас.
                     Щоб  знизити  коефіцієнт  тертя,  спрацювання  та  задирання  металевих
               поверхонь,  до  складу  базових  олив  вводять  антифрикційні,  протизадирні,

               протиспрацювальні  присадки.  Дія  цих  присадок  пов’язана  з  фізичною
               адсорбцією та хімічною взаємодією їх з металами - хемосорбцією, з утворенням
               модифікованих шарів або плівок на поверхні тертя.
                     Нині широко застосовують так звані модифікатори тертя, які одночасно із
               зменшенням  спрацювання  зменшують  тертя  в  з’єднувальних  парах.  Їх
               застосування в моторних оливах призводить також до економії палива завдяки





                                                                 104
   100   101   102   103   104   105   106   107   108   109   110