Page 35 - 4473

По-різному в японських та американських фірмах
здійснюється процес планування. Так, японські компанії
формують свої цілі здебільшого в загальному вигляді. Це і є
стратегія фірми на певний період. В американських фірмах
встановлюються конкретні критерії і цілі. Чітко
формулюється постановка завдання.
Найважливішою рисою японської системи управління є
система “пожиттєвого найму”, тобто гарантованої
довготермінової зайнятості. В США працівник наймається на
роботу на короткий термін.
Характерним моментом японського управління є
система просування і оплати праці на основі стажу роботи у
фірмі. Оцінка ділових і моральних якостей працівника і його
просування по службі проходить дуже повільно, шляхом
послідовного вивчення ним конкретних видів діяльності того
чи іншого відділу фірми. В результаті цього накопичується
необхідний виробничий досвід. Велика увага приділяється
ротації кадрів, тобто регулярній зміні працівниками місця
служби. В американських фірмах можна зробити кар’єру за
більш короткий час, але вдається це найбільш ініціативним,
висококваліфікованим працівникам.
Заробітна плата працівників в японському варіанті
стимулює прикріплення працівників до постійного робочого
місця протягом тривалого часу і залежить від стажу роботи на
фірмі. Нерідко спостерігається така картина, коли працівник
старшого віку, але нижчої кваліфікації отримує більшу
заробітну плату, ніж висококваліфікований, але молодший
колега.
В США працівники отримують заробітну плату за
індивідуальними результатами їх діяльності. І ставка, і
додаткові виплати залежать від кількості та якості праці, що
стимулює кожного повністю віддаватись своїй роботі.
Серед відмінностей можна назвати і ставлення до
людського фактору. В західній школі управління

34