Page 47 - 4444
P. 47

критичний (з 70-х рр. XVIII ст.), коли Кант займається "критикою розуму" -

               змінюються  його  погляди  на  можливості  людського  пізнання.  В;  цей  нас  він

               будує свою систему агностицизму. Кант поставив за мету вирішити питання про

               межі пізнання, про предмет науки.

                     Приступаючи до аналізу процесу пізнання Кант виходив з того, що існує

               незалежний  від  свідомості  людей  зовнішній  світ,  який  є  джерелом  наших

               відчуттів. Пізнання людини, на думку Канта проходить три ступені:

                     ступінь чуттєвого споглядання;

                     ступінь здорового глузду (розсудку);

                     ступінь розуму.

                     На  думку  Канта,  процес  пізнання  полягає  у  накладанні  апріорних  форм

               чуттєвості,  категорій  здорового  глузду  й  ідей  розуму  на  "матеріал"  відчуттів.

               Він вважає, що наукове пізнання є нескінченим процесом, абсолютного знання

               ні  про  що  не  може  бути.  Наші  знання  накопичуються,  але  сутність  речей

               залишається недосяжним горизонтом, тому Кант виступає агностиком, оскільки

               заперечує пізнавальність сутності.

                     Людина, на думку Канта, повинна розглядатись у двох значеннях: як явище

               і як "річ в собі". Поведінка людини як явище підпорядкована законам природи, її

               вчинки не свобідні, а необхідні, причинно обумовлені; поведінка же людини як

               "речі  в  собі"  не  підпорядкована  закону  причинності,  свобідна  від  законів

               природи і відбувається у відповідності з категоричним імперативом. Найвищою

               цінністю  Кант  проголошує  людину,  людське  щастя  і  разом  з  тим  гідність,

               високий  моральний  обов'язок.  Вічні  надії  на  щастя  філософ  ставить  в  тісний

               зв'язок з моральним правом на це, з тим, наскільки людина зробила себе гідною

               щастя, заслужила його своєю поведінкою.


                     Кант,  на  відміну  від  Декарта,  уже  міг,  базуючись  на  наукових  фактах,
               заявити: "Дайте мені матерію, і я покажу вам, як із неї повинен виникнути світ".


                     В  історії  філософії  Нового  часу  Іоган  Фітхе  (1762-1814)  посів  місце  як
               творець останньої класичної системи суб'єктивного ідеалізму. Його філософія -


               це  діалектичний  суб'єктивний  ідеалізм,  де  діалектично  трактується  свідомість
               суб'єкта і розкривається активно діяльна природа мислення.




                                                               46
   42   43   44   45   46   47   48   49   50   51   52