Page 46 - 4444
P. 46

насамперед  моральною  проблематикою.  Праведне  життя  можна  побудувати

               лише на правильних знаннях, на правильній філософії. Своє завдання Сковорода

               вбачає в  тому, щоб донести до простих  людей  істинні  уявлення про всіх, про

               людину, її щастя і шляхи його досягнення.

                     Він  усвідомлює  філософію  як  практичну  систему  життєвої  орієнтації.  На

               його  думку,  життя  необхідно  творити  як  філософський  трактат.  І  він  сам

               реалізує  цей  експеримент  -  будує  власне  життя  на  засадах,  осяяних  правдою

               істини.

                     Г.С.Сковорода  здійснив  глибокий  вплив  на  весь  подальший  розвиток

               української філософії.

                     4.3  Класична  німецька  філософія  за  своїми  теоретичними  результатами,

               впливом на такі домінантні, наприкінці XIX і в XX ст. філософські школи, як

               марксистська,  франкфуртська  школа  соціальних  досліджень,  французький

               екзистенціалізм  та  інші,  стала  одним  з  найвидатніших  досягнень  світової

               філософської  думки.  Вона  не  тільки  зробила  великий  внесок  у  розвиток

               діалектики  в  методології,  онтології,  гносеології,  а  й  з  разючою  глибиною

               досліджувала кардинальні для світогляду і долі людської культури проблеми й

               співвідношення  "мікрокосмосу"  людської  особи,  особливо  його  моральної

               складової частини, з суспільними нормами моралі, між ними й  пізнавальними

               здібностями  людини  (І.Кант),  між  пізнавальними  і  вольовими  діяльніс-  ними

               можливостями  людини  й  суспільства  (І.Фіхте);  Між  об'єктивними  законами

               історії  і  діяльністю  різних  суб'єктів  історичного  процесу  -  людини,  народів,

               об'єднань  їх  у  різні  епохи  (Г.Гегель),  нарешті  між  людиною,  взятою  з  усій

               своєрідності  її  природи,  і  суспільством  у  перспективі  усунення  деформуючих

               їхню сутність релігійних ілюзій (Л. Фейєрбах).


                     Родоначальником  класичної  німецької  філософії  є  Імануїл  Кант  (1724-
               1804)-  творець  першої  системи  класичного  німецького  ідеалізму.  Теоретична


               діяльність Канта розподіляється на два періоди:
                     до  критичний  (до  60-х  рр.  XVIII  ст.),  коли  І.Кант  виступає  як  стихійний


               матеріаліст,  який  обґрунтовує  ідею  саморозвитку  природи.  Питання  про
               можливості людського пізнання вирішує оптимістично;




                                                               45
   41   42   43   44   45   46   47   48   49   50   51