Page 49 - 4444

виникнення діалектичного методу Гегеля - найбільш розвиненої форми

ідеалістичної діалектики.

Найповніший, яскравий розвиток і завершення класичний ідеалізм отримав

у філософії Георга Гегеля (1770-1831). Гегель - об'єктивний ідеаліст. Первинним

вважав світову ідею (відірваний від людини розум), а вторинним - все

матеріальне (як ніби втілення і конкретне вираження цієї ідеї).

У створенні картини світу, Гегель керувався вченням про тотожність

мислення та буття, духу і природи, суб'єкта і об'єкта. Саме через це матеріальна

дійсність у нього часто розчинялась у логічних визначеннях, матеріальні

процеси зображувались як логічні процеси.

У вирішенні онтологічної проблематики Гегель лише повторював

попередніх філософів - ідеалістів. Новий крок у розвитку філософської думки

Гегелем полягав у тому, що він розглядав ідею як довільний неперервний про-

цес розвитку. Гегель завершив ідеалістичну (позитивну) діалектику - діалектику

світової ідеї - як першооснову і джерело всього існуючого. Ідея, за Гегелем, не

дещо побічне речам і духовним явищам, а сутність яка знаходиться завжди в

них і проявляється через них. У діалектиці Гегель вбачав перш за все вираження

суперечливого розвитку категорій як первинних по відношенню до речей і

природи духовних сутностей. Діалектика, говорив Гегель, всезагальна - вона

існує не тільки для філософської свідомості, бо «те про що в ній іде мова, ми

вже знаходимо також і в кожній буденній свідомості і у всезагальному досвіді.

Він характеризував діалектику як рушійну душу істинного пізнання, як

принцип, що вносить в зміст науки внутрішній зв'язок і необхідність.

Загальний закон збігу онто- і філогенезу у пізнанні (який регулює

відношення людей до попередніх ступенів духовної і матеріальної культури) був

сформульований Гегелем у праці "Феноменологія духу". Такий збіг філогенезу і
онтогенезу - дуже важливий закон розвитку. Будь-який розвиток, вважає Гегель,

протікає за певною схемою: ствердження (теза), заперечення нього ствердження
(антитеза) і заперечення, зняття протилежностей (синтез). У синтезі ніби

примирюються між собою теза і антитеза, з яких виникає новий якісний стан. У

48