Page 43 - 4444

безперервно діяти. На його думку поняттю "монада" відповідають: у математиці

нумерична одиниця і диференціал; у фізиці — сила з її механічним законом дії;

у хімії — атом; у біології органічні форми; у психології - перцепція (сприйняття

одиниці свідомості); у логіці — суб'єкт судження; у праві — юридична особа,

індивід.

Отже монада наділяється духовною природою і виступає як протилежність

матеріального атома. "Монада" — поняття, яким позначається найпростіший

елемент неподільної частинки буття.

Спростувати матеріалізм з позиції суб'єктивного ідеалізму намагався

Джордж Берклі (І685-1753). На відміну від прихильників об'єктивного ідеалізму

вік визнавав за первинне свідомість суб'єкта. Існуючими речами він визнавав

лише ті речі, які дані у сфері свідомості індивідуума. Речі є комбінації різних

відчуттів, тобто елементів свідомості. Визнаючи реальність відчуттів як єдину

реальність Берклі свої зусилля спрямував на доведення того, що матерії як

об'єктивної реальності не існує.

Слідом за Берклі з позицій суб'єктивного ідеалізму Давид Юм (1711- 1776)

намагався довести, що метою науки і філософії є описування відчуваємого як

єдиної реальності. На його думку — зміст людського пізнання вичерпується

двома рядами уявлень: першим рядом уявлень є безпосередні враження з якими

людина зустрічається, коли вона бачить, любить тощо; другий ряд уявлень

складають ідеї (опосередковані, менш наглядні уявлення, які є відображенням

вражень). Тобто, враження первинні, а ідеї вторинні. Обидва ряди уявлень

відрізняються лише ступенем інтенсивності і образності.

Через всю філософію XVII ст. однією з центральних її тез проходить думка

про "розумність" світу. Ця думка трансформується в XVIII ст. в ідею

Просвітництва як головної рушійної сили історії; джерела і головного засобу
досягнення людством рівності, братерства і свободи, тобто стану відповідності

вимогам розуму.
У французькому матеріалізмі виділилися два напрямки: один з них виходив

з теоретичних основ матеріалістичної фізики Декарта-Жюльєн Ламетрі (1709-
1751), Дені Дідро (1713-1784); другий виходив з теоретичних джерел

42