Page 48 - 4444

На думку Фіхте, свідомість і буття тотожні за своєю сутністю, "не-Я",

буття, об'єкт - це друга невід'ємна від "Я" його сторона, або протилежність.

Тобто абсолютне "Я" - це нерозривна єдність суб'єктивного і об'єктивного як

протилежних і одночасно взаємопов'язаних сторін свідомості, з діалектики яких

конструюється існуюча реальність, усі речі і явища.

Діалектика суб'єктивного і об'єктивного, стверджував Фіхте, здійснюється

в межах свідомості; чисте "Я" під впливом якогось зовнішнього поштовху,

обмежуючи себе, виробляє "не-Я", чисте "Я" реалізує і утверджує свою власну

реальність. Отже, об'єкт, або те , що зветься зовнішнім світом, це продукт

обмеження діяльності чистого "Я", одна із сторін його як самосвідомості.

Філософську діяльність Фрідріх Шеллінг (1775-1854) розпочав як

послідовник філософської системи Фіхте, але став критично переглядати

суб'єктивний ідеалізм Фіхте і створювати свою систему об'єктивного ідеалізму.

Головний недолік у філософії Фіхте, Шеллінг вбачав у тому, що вній не

розроблялося питання про реальність природи і механізми її розвитку.

Переробляючи систему суб'єктивного ідеалізму, та критикуючи

матеріалізм Спінози (за визнання матерії у вигляді єдиної субстанції світу) і

вчення дуалістів про двох субстанційну основу світу, Шеллінг створив свою

оригінальну об'єктивно-ідеалістичну філософію тотожності духу і природи,

суб'єкта і об'єкта. У філософській системі Шеллінга одвічним джерелом всього

сущого вважається абсолютний, вічний розум, або абсолютне "Я". Весь світ, за

Шеллінгом, духовний, багатоманітність його форм є прояв і наочно образне

вираження абсолютного "Я", духу, розуму. Абсолютний розум, як першооснова

і джерело ідеального і матеріального, суб'єктивного і об'єктивного, становить

собою відвічно абсолютну тотожність суб'єктивного і об'єктивного тобто їх

якісно однакову духовну сутність.
В історію прогресивної філософської думки Шеллінг увійшов саме завдяки

розвинутих ним окремих елементів і принципів діалектики в розумінні природи,
історії, мистецтва, духовного життя загалом. Його метод конструювання поруч з

антиноміями Канта і синтетичним методом Фіхте підготував передумови

47