Page 29 - 4444
P. 29

практику – про діяльність людини;

                     поетичну – про поетику і риторику.

                     Хоча  Аристотель  за  традицією  називає  філософське  знання  "мудрістю",

               характер  самої  філософії  у  нього  змінюється.  Вперше  в  історії  філософії

               філософське знання зближується з науковим, ставиться в  один ряд. Філософія

               відверто називається наукою. Отже, за Аристотелем, філософія постає наукою,

               що досліджує суще як таке, а також те, що притаманне йому саме по собі.

                     Кризовий щодо рабовласницького суспільства і перехідний (до феодалізму)

               характер  епохи  еллінізму  виявляється  у  після  аристотелівській  філософії

               виразним  інтересом  до  проблем  морально-етичного  плану,  до  суб'єктивної

               тематики.  Ця  обставина  чітко  простежується  в  усіх  трьох  провідних

               філософських         напрямках       елліністичної      філософії-епікурезмі,         стоїцизмі,

               скептицизмі.

                     У  306  р.  до  н.е.  Епікур  застосував  в  Афінах  філософську  школу.

               Відроджуючи концептуально положення демокрітівської філософії він надав їй

               зовсім  іншого  звучання.  Якщо  у  Демокріта  атоми  рухаються  у  порожнечі  ви-

               ключно  під  дією  необхідності,  то  в  Епікура  поруч  з  дією  необхідності  -  атом

               проявляє  властивість  "самочинного  відхилення"  від  "лінії  необхідності".  Го-

               ловний сенс своєї ідеї про самочинне відхилення від лінії необхідності Епікур

               вбачає  в  правилі  "мудрого  життя"  —  у  "відхиленні  від  незадоволення",  яке

               випливає з цієї ідеї.

                     Стоїки виходили з того, що в світі панує невблаганна необхідність, людина

               повністю  залежить  від  зовнішнього  світу.  Треба  глибоко  вивчати  природу  і  її

               необхідність, щоб добровільно підкорятися їй. І мудрець, і невіглас підкоряється

               необхідності,  але  "мудрого  необхідність  веде,  дурня  ж  -  волочить".  Мудрість


               допомагає стримувати ефекти. Для стримування ефектів треба виробити в собі
               чотири  чесноти:  розсудливість,  невибагливість,  справедливість,  мужність.


               Тільки  таким  чином  можна  виробити  ідеальний  спосіб  відношення  до  світу-
               апатію (відсутність переживань, безпристрасність).


                     Скептицизм так само як і епікуреїзм та стоїцизм, констатує «розчинення»
               індивіда у суспільно-природничому світопорядку. Це "розчинення" (на відміну




                                                               28
   24   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34