Page 28 - 4444

Отже, платонізм – це систематизовано розроблена інтуїція тіла. Платон не

знає ідеального світу в його чистій ідеальності, а тому він мислить Бога

абсолютно іманентним світові. У платонізмі обожнений космос, тому тут

немислиме таїнство перетворення, бо всі субстанції, а серед них і людина,

мисляться абсолютно вічними, і тому кожна людина є принципово боголюбна,

само ж божество є формалізована ідея.

Платон все життя проповідував всезагальну гармонію. Але гармонія буває

різна:

одна-жива, вона активно бореться з безпорядком, з рознузданими

ефектами. Це гармонія "Піра" і "Федра";

друга-застійна, вона заснована на насильстві, не втілює в собі живих

протиріч життя і вимагає гумової "дубинки".

Класичний період представлений іменами Платона, який розвинув

накреслену Сократом гуманістичну лінію філософських пошуків і Аристотеля,

який підвів підсумок досократівської і класичної античної філософії. В особі

Аристотеля грецька філософія досягла найвищого розквіту й продуктивності.

Творчий доробок Аристотеля розподіляється на праці: 1) написані і

опубліковані у період співробітництва в Академії Платона; і 2) праці написані

після того як він залишив Академію.

Праці періоду діяльності в академії не збереглися і відомі лише їх назви і

фрагменти. За змістом трактати Аристотеля розподіляються на 7 груп:

логічні трактати ("Органон");

філософські трактати ("Фізика");

біологічні трактати ("Про душу");

твори «Першої філософії» («Метафізика»);

етичні твори ("Нікомахова етика", "Евдемова етика");
— соціально-політичні й історичні твори ("Політика");

— праці про мистецтво, поезію, риторику ("Риторика", "Поетика").
Філософія Аристотеля розподіляється на три галузі:

теоретичну – про буття і частини буття, виділяючи "першу філософію" як
науку про перші причини і начало;

27