Page 229 - 4444
P. 229

своєму  протилежному  і  разом  з  тим  єдиному  з  собою.  У  цьому  розвитку

               абсолютна ідея проходить декілька стадій, наближається до стадії духу, третього

               етапу  її  самореалізації.  Історія,  за  Регелем,  це  результат  (наслідок)  за-

               кономірного  розвитку  і  вияв  творчої  сили  світового  розуму  -  абсолютної  ідеї,

               хитрість якого полягає в тому, що всі свої задуми він реалізує завдяки діяльності

               конкретних  людей  і  народів.  Таким  чином,  історія  постає  як  прогрес  духу  в

               усвідомленні  свободи,  що  розгортається  через  дух  окремих  народів,  які

               змінюють один одного в історичному процесі.

                     Гегелівське розуміння історичної необхідності як продукту конструктивно-

               творчої ролі абсолютної ідеї тривалий час розглядалось єдино вірним, найбільш

               обґрунтованим,  науковим.  Гегелем  захоплювалися,  його  читали  і  цитували  як

               найвидатнішого  мислителя  свого  часу,  Проте  суперечності,  що  виникали  в

               процесі  пояснення  життя  природи  і  суспільства  засобами  гегелівської

               діалектики,  змусили  філософів  повернутися  до  витоків  проблеми,  ще  раз

               розглянути  питання  про  роль  ідей  у  розвитку  суспільства,  піддати  сумніву

               наукову спроможність вихідного принципу гегелівської філософії.

                     "Ідеї керують світом". Ця теза не може викликати заперечення. Адже, якщо

               суспільне життя є проявом цілеспрямованої діяльності людей, то ідеї, погляди,

               почуття, інтереси і воля, безумовно, мають передумови цієї діяльності, що без

               них  втратить  свою  цілеспрямовану  якість.  Проте  проблема  значно  глибша:

               звідки  ж  беруться  самі  ідеї,  що  здійснюють  керівну  роль  у  суспільстві?  З

               суспільного  середовища,  -  стверджують  французькі  матеріалісти  XIX  ст.,  з

               світового  розуму  -  заперечує  Гегель;  з  самосвідомості  конкретної  людини,  -

               вважає  Е.Бауер;  з  людської  природи,  -  підкреслює  Л.Фейєрбах.  Жодна  з  цих

               відповідей не задовольнила К.Маркса, хоч кожна з них і має певне раціональне


               зерно.  Джерело  суспільних  ідей  полягає  у  суспільній  практиці.  Причину
               історичних подій слід шукати не в абстрактних ідеях, відірваних від практики, а


               в самій дійсності, в матеріальному виробництві.
                     Західна ж філософія (феноменологія, герменевтика, екзистенціалізм та інші


               напрями) продовжували пошук. Питання про роль ідей у суспільному розвитку
               набуло більш фундаментального обґрунтування. Наприклад, неотомізм, виявив




                                                              228
   224   225   226   227   228   229   230   231   232   233   234