Page 229 - 4444

своєму протилежному і разом з тим єдиному з собою. У цьому розвитку

абсолютна ідея проходить декілька стадій, наближається до стадії духу, третього

етапу її самореалізації. Історія, за Регелем, це результат (наслідок) за-

кономірного розвитку і вияв творчої сили світового розуму - абсолютної ідеї,

хитрість якого полягає в тому, що всі свої задуми він реалізує завдяки діяльності

конкретних людей і народів. Таким чином, історія постає як прогрес духу в

усвідомленні свободи, що розгортається через дух окремих народів, які

змінюють один одного в історичному процесі.

Гегелівське розуміння історичної необхідності як продукту конструктивно-

творчої ролі абсолютної ідеї тривалий час розглядалось єдино вірним, найбільш

обґрунтованим, науковим. Гегелем захоплювалися, його читали і цитували як

найвидатнішого мислителя свого часу, Проте суперечності, що виникали в

процесі пояснення життя природи і суспільства засобами гегелівської

діалектики, змусили філософів повернутися до витоків проблеми, ще раз

розглянути питання про роль ідей у розвитку суспільства, піддати сумніву

наукову спроможність вихідного принципу гегелівської філософії.

"Ідеї керують світом". Ця теза не може викликати заперечення. Адже, якщо

суспільне життя є проявом цілеспрямованої діяльності людей, то ідеї, погляди,

почуття, інтереси і воля, безумовно, мають передумови цієї діяльності, що без

них втратить свою цілеспрямовану якість. Проте проблема значно глибша:

звідки ж беруться самі ідеї, що здійснюють керівну роль у суспільстві? З

суспільного середовища, - стверджують французькі матеріалісти XIX ст., з

світового розуму - заперечує Гегель; з самосвідомості конкретної людини, -

вважає Е.Бауер; з людської природи, - підкреслює Л.Фейєрбах. Жодна з цих

відповідей не задовольнила К.Маркса, хоч кожна з них і має певне раціональне

зерно. Джерело суспільних ідей полягає у суспільній практиці. Причину
історичних подій слід шукати не в абстрактних ідеях, відірваних від практики, а

в самій дійсності, в матеріальному виробництві.
Західна ж філософія (феноменологія, герменевтика, екзистенціалізм та інші

напрями) продовжували пошук. Питання про роль ідей у суспільному розвитку
набуло більш фундаментального обґрунтування. Наприклад, неотомізм, виявив

228