Page 224 - 4444

Невизнання цього факту вибудовує непереборні бар'єри на шляху пізнання

таких незаперечно існуючих явищ, як інтуїція, гіпноз, магія, нетрадиційні

методи лікування тощо.

Людська духовність сформувалась у процесі антропосоціогенезу на основі

суспільної праці й спілкування індивідів. Дослідники доводять нерозривний

зв'язок духовності з матеріальним носієм, трактують дух як функцію вищої

нервової діяльності, головного мозку людини. Щоправда, існує й інша думка.

Релігійна філософія та різноманітні форми ідеалізму відокремлюють дух від

матеріального носія і реального суб'єкта - суспільної людини - і тлумачать його

як самостійну нематеріальну силу що з самої себе чи з нічого творить

матеріальну дійсність. Останнє пов'язується з визнанням існування Бога.

Досягнення науки, експериментальне вивчення психічних явищ та дія-

льності людини виявили нерозривний зв'язок людської психіки і довколишнього

середовища, зумовленість її трудовою діяльністю. І хоч переконливого

заперечення божественної суті наука не дає (як вважав І.Кант, заперечення

існування Бога і його доведення мають однакову силу), все ж вона дозволяє

підійти до пізнання духовного як реального, пояснювального, а не містичного

саме в цьому - привабливість наукового пояснення суті духовного. Його можна

осягнути розумом, тоді як в релігійні обгрунтування слід лише вірити.

Взаємозв'язок духовного і навколишнього середовища здійснюється за-

вдяки діяльності. Оскільки вона має історичний характер, історизм органічно

входить в духовність: свідомість суспільної людини відтворює основні перипетії

історії багатогранних людських стосунків, тобто дійсну історію людей, інколи

вона відривається від них, летить на крилах фантазії у невідомі простори, знов і

знов повертається до своєї основи, щоб, як античний герой, почерпнути з неї

свіжі сили для нової подорожі у затуманені обрії майбутнього.
У ході історичного розвитку духовність за змістом стає більш соціальною.

Соціальне в ній підпорядковує всі, навіть найвіддаленіші й непомітні зв'язки
людського духу з аналогічними властивостями живої матерії. Мабуть ми

живемо і мислимо інакше ніж увесь тваринний світ. Проте це лише один бік
істини. Другий же полягає в тому, що людська духовність своєрідно пе-

223