Page 231 - 4444
P. 231

Духовне  життя  суспільства  -  одна  із  головних  сфер  суспільного  життя.

               Воно охоплює світ ідеального (сукупність ідей, поглядів, гіпотез, теорій тощо)

               разом  з  його  носіями  (суб'єктами)  та  матеріальними  засобами  виробництва  і

               поширення. Це не тільки ідеї, але і їхні носії; не тільки свідомість, а й засоби її

               трансформації, накопичення, поширення виробництва. Соціальна філософія не

               уявляє існування ідей без їх суб'єкта. Є суб'єкт - є ідея; немає суб'єкта - немає й

               ідеї. Звичайно, ідеї отримують і автономне існування. Суб'єкт - люди; смертні

               істоти. Ідеї ж опредметнюються у речах, процесах, традиціях, відносинах. Вони

               продовжують  існування  завдяки  історичній  пам'яті,  що  передається  від

               покоління  до  покоління  через  культуру,  освіту,  виховання.  Але  справа  не  в

               цьому. Жодна ідея не з'явилася на світ поза суб'єктом.

                     Суб'єктами  духовного  життя  суспільства  є  люди  -  індивіди  та  соціальні

               спільності (клаеи, нації, народи). У цьому зв'язку можна говорити про особисте

               духовне  життя  людини  (її  духовний  світ),  про  духовне  життя  класу  (класова

               самосвідомість),  нації  (національний  характер,  національна  психологія  і

               культура), народу (традиції, звичаї тощо).

                     Духовний світ людини - це її почуття, духовні орієнтації та світогляд. Він

               не існує поза духовним життям суспільства і разом з тим виходить за його межі.

               Філософська        традиція       позначила       духовний       світ    людини       терміном

               "мікрокосмос",  обгрунтувала  його  таку  саму  гігантську  безмежність,  як  і

               безмежність  макрокосмосу  -  життя  Природи  як  Всесвіту.  Усі  елементи  духо-

               вного  світу  людини  органічно  взаємопов'язані.  Духовно  багата  людина  має

               проникливий розум, гармонійні почуття, тверду волю. Будь-яка розбіжність між

               зазначеними  феноменами  духу  деформує  життєдіяльність  людини  як  цілісної

               істоти.  Почуття,  розум  і  воля  лише  тоді  стають  власне  людськими,  коли


               доповнюють  і  пронизують  одне  одного,  поєднують  свої  зусилля  в  цілесп-
               рямованому прагненні духовного освоєння світу і практичної реалізації.


                     Духовний  світ  кожної  людини  є  явищем  неповторним  і  унікальним.  Ідеї,
               погляди, переконання, гіпотези, теорії тощо мають конкретних творців, носіїв і


               водночас  живуть  суспільним  чином,  самостійно,  відокремлено  від  них.  Так,
               теорія  відносності  є  продуктом  генія  А.Ейнштейна.  Разом  з  тим  вона  є




                                                              230
   226   227   228   229   230   231   232   233   234   235   236