Page 234 - 4444

потенціалу - необхідна умова повернення країни до загальноцивілізаційних

засад суспільно-історичного розвитку людства.

Суспільно-історичний досвід людства свідчить, що некультурна особа не

може користуватися надбаннями цивілізації й створювати щось таке, що

зацікавило б інші держави і народи, що оцінювалися би як загальнолюдське

надбання. Спроби побудувати соціально справедливе суспільство поза

загальноцивілізаційними надбаннями людства приречені. Звідси висновок:

треба повертати в лоно цивілізації, засвоювати її загальнокультурні надбання,

розвивати творчість на підставі загальнолюдських гуманістичних пріоритетів.

Суспільство вважається цивілізованим, якщо в ньому на сучасному рівні

перебувають усі сфери життєдіяльності людей - виробництво і споживання,

наука і освіта, мистецтво і політика, мораль тощо. Поняття "сучасний рівень"

означає не що інше, як відповідність світовим зразкам, надбанням загально-

людської культури.

Цивілізація повинна бути культурною, тобто базуватися на високих ду-

ховних надбаннях. Поєднати людей у спільному творчому русі до цивілізації

може лише культура. Саме вона виховує, возвеличує внутрішню творчу енергію

кожного, орієнтує людину на творчість в ім'я гуманізму і добра, єднає

громадську самосвідомість, розуміння істини та почуття краси. У забезпеченні

єдності суспільства на засадах творчих пріоритетів гуманістичної культури

людства саме і коріниться глибинна таємниця творчого руху до цивілізації -

соціально справедливого суспільства, що забезпечує необхідні умови для

вільного розвитку особистості.

Сьогоденні проблеми державного будівництва і національно-культурного

відродження України потребують скрупульозного вивчення і глибокого

осмислення здобутків українських мислителів різних часів щодо суті й шляхів
вирішення української національної справи. Під цим же кутом зору треба

вивчати суперечливий шлях розвитку української культурно-історичної тра-
диції. Національне відродження не має нічого спільного з ізоляційними на-

строями і думками, що були завжди притаманними деякій частині української
інтелігенції. Повернення до першоджерел не заперечує необхідності збагачення

233