Page 182 - 4444
P. 182

характеристиками,  що  утворюють  їх  матеріальний  субстрат.  Так,  камінь,  що

               лежить  у  лісі,  не  володіє  ніякими  іншими  властивостями,  крім  властивості

               утворюючого його мінералу: двокілограмовий кусок граніту з набором фізико-

               хімічних  характеристик,  властивих  цьому  мінералові  і  відрізняють  його,

               скажімо,  від  заліза.  Тепер  уявимо  собі,  що  камінь  піддався  обробці  з  боку

               людини і перетворився, наприклад, у кам'яну чашу. Не важко зрозуміти, що цей

               предмет,  у  якому  нема,  здавалось  би  нічого,  крім  каменя,  набуває  суттєві

               властивості, які не зводяться до властивостей останнього. Щоб переконатись в

               цьому,  достатньо  задатись  "дитячим"  питанням:  чим  відрізняється  чаша,

               наприклад, від праски? Зрозуміло, не тим, що чаша зроблена із каменя, а праска

               -  із  заліза.  Хвилинного  міркування  виявиться  достатнім,  щоб  усвідомити

               "субстрактну  ізоморфність"  цікавлячих  нас  речей:  чаша  цілком  може  бути

               зроблена із заліза, а праска в принципі може бути і кам'яною.

                     Що ж робить чашу чашею, а праску праскою? Очевидно, що сутність цих

               предметів  буде  розкрита  лише  в  тому  випадку,  якщо  ми  абстрагуємося  від  їх

               субстрактних властивостей і розглянемо притаманну їм функцію, яку, слідом за

               Е.Дюркгеймом,  можемо  визначити  як  відповідність  між  буттям  об'єкта  і  його

               призначенням.  Дійсно,  в  людському  гуртожитку  праскою  називається  (і

               являється !) предмет, призначений для прасування білизни, тоді як чаша в своїй

               якісній самототожності представляє собою посудину для пиття.

                     Функціональний  метод  має  важливе  значення  для  багатьох  наук,  в  тому

               числі і для соціальної філософії. Саме він є основою структурної диференціації

               суспільства,  дозволяє  розрізняти  утворюючі  його  елементи,  типи  суспільно

               необхідної діяльності, професійні і статусні відмінності між людьми тощо.

                     Дослідження суспільства привело вчених до думки, що воно відноситься до


               особливого  класу  систем  здатних  не  просто  існувати  на  манер  каменя  чи
               функціонувати на манер автомобіля, а "жити", тобто самостійно породжувати,


               підтримувати  і  відтворювати  притаманну  їм  якісну  визначеність.  Системи
               подібного  типу  називаються  субстанціональними,  їм  притаманні  дві  головні


               ознаки.  Перша  з  цих  ознак  філософами  минулого  названа  властивістю  sui
               generis, або самопородження, здатність системи утримувати всі причини свого




                                                              181
   177   178   179   180   181   182   183   184   185   186   187