Page 182 - 4444

характеристиками, що утворюють їх матеріальний субстрат. Так, камінь, що

лежить у лісі, не володіє ніякими іншими властивостями, крім властивості

утворюючого його мінералу: двокілограмовий кусок граніту з набором фізико-

хімічних характеристик, властивих цьому мінералові і відрізняють його,

скажімо, від заліза. Тепер уявимо собі, що камінь піддався обробці з боку

людини і перетворився, наприклад, у кам'яну чашу. Не важко зрозуміти, що цей

предмет, у якому нема, здавалось би нічого, крім каменя, набуває суттєві

властивості, які не зводяться до властивостей останнього. Щоб переконатись в

цьому, достатньо задатись "дитячим" питанням: чим відрізняється чаша,

наприклад, від праски? Зрозуміло, не тим, що чаша зроблена із каменя, а праска

- із заліза. Хвилинного міркування виявиться достатнім, щоб усвідомити

"субстрактну ізоморфність" цікавлячих нас речей: чаша цілком може бути

зроблена із заліза, а праска в принципі може бути і кам'яною.

Що ж робить чашу чашею, а праску праскою? Очевидно, що сутність цих

предметів буде розкрита лише в тому випадку, якщо ми абстрагуємося від їх

субстрактних властивостей і розглянемо притаманну їм функцію, яку, слідом за

Е.Дюркгеймом, можемо визначити як відповідність між буттям об'єкта і його

призначенням. Дійсно, в людському гуртожитку праскою називається (і

являється !) предмет, призначений для прасування білизни, тоді як чаша в своїй

якісній самототожності представляє собою посудину для пиття.

Функціональний метод має важливе значення для багатьох наук, в тому

числі і для соціальної філософії. Саме він є основою структурної диференціації

суспільства, дозволяє розрізняти утворюючі його елементи, типи суспільно

необхідної діяльності, професійні і статусні відмінності між людьми тощо.

Дослідження суспільства привело вчених до думки, що воно відноситься до

особливого класу систем здатних не просто існувати на манер каменя чи
функціонувати на манер автомобіля, а "жити", тобто самостійно породжувати,

підтримувати і відтворювати притаманну їм якісну визначеність. Системи
подібного типу називаються субстанціональними, їм притаманні дві головні

ознаки. Перша з цих ознак філософами минулого названа властивістю sui
generis, або самопородження, здатність системи утримувати всі причини свого

181