Page 187 - 4444
P. 187

"одержавили"  їх  і  тому  не  змогли  скласти  про  нього  більш-менш  адекватне

               теоретичне  уявлення.  Мислителі  постмакіавелліанського  періоду  започатку-

               вавши  справу,  все  ж  не  завершили  її.  Як  і  раніше,  більше  уваги  приділялось

               державницьким підрозділам і структурам. Про соціум як специфічне утворення і

               форму людського співжиття йшлося в приглушеному тоні, пошепки, з острахом.

               Внаслідок цього склалась парадоксальна ситуація: про головний об'єкт - соціум

               як  цілісну  систему  -  соціальна  філософія  могла  сказати  надзвичайно  мало.

               Пошук теоретичних моделей, які б адекватно відтворювали природу і сутність

               соціального, історію його розвитку і механізми функціонування, триває й досі.

                     Концепція ідеальних типів. Історичний процес, за Вебером, - це настільки

               різнобарвне  плетиво  подій,  фактів,  що  аж  ніяк  не  вкладається  не  тільки  в

               систему  формаційного  аналізу,  а  й  у  будь-яку  систему  взагалі.  Всяка  систе-

               матизація  історії,  за  М.Вебером,  має  умовний  характер.  В  історії  домінує

               одиничний  факт,  унікальна  подія  чи  процес.  Схема  ж  узагальнює,  огрублює,

               ідеалізує його, подає у вигляді закономірності, якої в реальній історії не існує.

               Як теоретичне узагальнення схема є простим службовим поняттям - "ідеальним

               типом", - свого роду  інструментом, що сам по собі нічого, не відображає, але

               необхідний для пізнання.

                     Античність,  феодалізм,  капіталізм,  за  М.Вебером,  —  це  не  об'єктивно

               існуючі  стосунки  і  відносини,  а  лише  спроби  ідеальної  типізації,  де  реальний

               емпіричний  матеріал  набув  відповідного  узагальнення,  пройшов  стадію  абс-

               трагування  і  постав  у  вигляді,  доступному  для  сприйняття.  Таким  чином,  іде-

               альний тип узагальнює емпіричний матеріал і водночас абстрагується від нього,

               постає  у  вигляді  теоретичної  надбудови,  що  не  тільки  має  самостійне  (й

               незалежне від емпірії) значення, а диктує їй істинний зміст.


                     Ідею  раціональної  раціоналізації  соціуму,  зокрема  капіталізму  як  зразка
               раціональності, розробляли й пропагували такі відомі теоретики, як Віль- гельм


               Дільтей  (1833-1911),  Ханс  Георг  Гадамер  (н.  1900  р.)  та  ін.  Пізніше  ці
               міркування  вилилися  в  окремий  напрям  соціальної  філософії  -  герменевтику.


               Капіталістичне  суспільство  розглядається  тут  як  найприйнятніша  форма  (мо-
               дель)  людського  співжиття  саме  тому,  що  в  основі  його  лежить  раціональний




                                                              186
   182   183   184   185   186   187   188   189   190   191   192