Page 187 - 4444
P. 187
"одержавили" їх і тому не змогли скласти про нього більш-менш адекватне
теоретичне уявлення. Мислителі постмакіавелліанського періоду започатку-
вавши справу, все ж не завершили її. Як і раніше, більше уваги приділялось
державницьким підрозділам і структурам. Про соціум як специфічне утворення і
форму людського співжиття йшлося в приглушеному тоні, пошепки, з острахом.
Внаслідок цього склалась парадоксальна ситуація: про головний об'єкт - соціум
як цілісну систему - соціальна філософія могла сказати надзвичайно мало.
Пошук теоретичних моделей, які б адекватно відтворювали природу і сутність
соціального, історію його розвитку і механізми функціонування, триває й досі.
Концепція ідеальних типів. Історичний процес, за Вебером, - це настільки
різнобарвне плетиво подій, фактів, що аж ніяк не вкладається не тільки в
систему формаційного аналізу, а й у будь-яку систему взагалі. Всяка систе-
матизація історії, за М.Вебером, має умовний характер. В історії домінує
одиничний факт, унікальна подія чи процес. Схема ж узагальнює, огрублює,
ідеалізує його, подає у вигляді закономірності, якої в реальній історії не існує.
Як теоретичне узагальнення схема є простим службовим поняттям - "ідеальним
типом", - свого роду інструментом, що сам по собі нічого, не відображає, але
необхідний для пізнання.
Античність, феодалізм, капіталізм, за М.Вебером, — це не об'єктивно
існуючі стосунки і відносини, а лише спроби ідеальної типізації, де реальний
емпіричний матеріал набув відповідного узагальнення, пройшов стадію абс-
трагування і постав у вигляді, доступному для сприйняття. Таким чином, іде-
альний тип узагальнює емпіричний матеріал і водночас абстрагується від нього,
постає у вигляді теоретичної надбудови, що не тільки має самостійне (й
незалежне від емпірії) значення, а диктує їй істинний зміст.
Ідею раціональної раціоналізації соціуму, зокрема капіталізму як зразка
раціональності, розробляли й пропагували такі відомі теоретики, як Віль- гельм
Дільтей (1833-1911), Ханс Георг Гадамер (н. 1900 р.) та ін. Пізніше ці
міркування вилилися в окремий напрям соціальної філософії - герменевтику.
Капіталістичне суспільство розглядається тут як найприйнятніша форма (мо-
дель) людського співжиття саме тому, що в основі його лежить раціональний
186