Page 169 - 4444
P. 169

зв'язку явищ чи причин, що відтворюють ці явища; особливого роду умовивід, у

               формі якого відбувається висунення якогось допущення; складний прийом, який

               включає в себе як висунення допущення, так і його послідуюче доведення.

                     У своєму розвитку гіпотеза проходить три стадії: накопичення фактичного

               матеріалу; формулювання гіпотези; перевірка одержаних висновків на практиці і

               уточнення гіпотези.

                     Специфічною  особливістю  гіпотетичного  допущення  є  його  мисленна

               реальність.  Припущення  спрямоване  на  те,  щоб  довести  реальне  існування

               допустимого.  Саме  через  це  допущення  сприяє  виникненню  нових  фактів  і  їх

               селекції,  виходячи  з  певної  позиції.  Науковий  пошук,  якщо  ним  керує  гіпоте-

               тичне  допущення,  перестає  бути  аморфним,  набуває  внутрішню  структуру  і

               тому  стає  набагато  результативніше.  У  цьому  проявляється  одна  з  важливих

               гносеологічних  функцій  допущення  у  гіпотезі.  Теоретичний  рівень  наукового

               пізнання  має  такі  форми:  ідея;  теоретичні  поняття,  система  законів;  теорія;

               картина світу.

                     Науково-теоретичне  пізнання  створює  значно  ширші  можливості  для

               людської практики, тому роль науки в суспільному житті безперервно зростає.

               Людина все більше в практиці орієнтується не на емпіричне спостереження, а на

               наукову теорію. Гносеологія розглядає процес пізнання в усьому його русі від

               одної  об'єктивної  реальності  до  іншої,  вона  не  тільки  повинна  показати,  як  у

               свідомості  людини  це  відображається  у  вигляді  наукової  теорії,  але  і  як  це

               теоретичне  знання  стає  з  допомогою  тієї  ж  практики  новою  річчю,  явищем.

               Якщо розглядати і цю останню сторону в русі пізнання, то необхідний ще ряд

               категорій,  які  б  виражали  закономірності  процесу  перетворення  знання  в

               об'єктивну реальність. Перш за все такою категорією є ідея.


                     Ідея  -  вища  форма  теоретичного  освоєння  дійсності.  Особливість  ідеї  як
               форми  пізнання  полягає  саме  в  тому,  що  в  ній  злиті  воєдино  два  моменти:


               створений теорією ідеальний план і об'єкт, спрямований на його реалізацію. В
               цьому відношенні ідея виступає гносеологічним ідеалом. Знання, щоб утвердити


               себе в світі, повинно стати ідеєю. В ідеї об'єктивне піднімається до рівня мети і
               прагнення  суб'єкта,  створений  об'єктивно-інший  образ  стає  його  внутрішньою




                                                              168
   164   165   166   167   168   169   170   171   172   173   174