Page 172 - 4444

ефективним засобом систематизації знань на цьому рівні. Отже, стосовно вищих

рівнів систематизації і взагалі досить широких систем знання ступінь

формалізації не повинна розглядатися в якості обов'язкового критерію логічної

форми. Зрозуміло, що ідеальної єдності всієї системи знання (як завершальної

формалізації) пізнання взагалі ніколи не досягне. Але робити звідси

песимістичні висновки про логічні цінності вищих рівнів систематизації знань

було б все-таки невірним. На будь-якій достатньо зрілій стадії розвитку пізнання

вони завжди будуть залишатись необхідною логічною формою організації

системи знань, виконуючи свою специфічну методологічну функцію. Мова йде

про вищі рівні систематизації знань - картину світу і світогляд. Аналіз

еврістичної цінності цих логічних форм може бути здійснений за різними

схемами. В якості основи однієї з них можна взяти самі загальні, принципові

відмінності у типах світоглядів і формах наукових картин світу в їх цілісності.

Посилення об'єктивної тенденції взаємозв'язку всіх наук з філософією

проявляється в подальшому зміцненні союзу філософії з природодослідниками і

представниками інших окремих наук, в розробці не тільки філософсько-

методологічних проблем тієї чи іншої окремої науки – фізики, хімії, біології,

астрономії тощо, - але і ряду фундаментальних проблем, передбачаючи

проведення комплексних досліджень. Саме такою комплексною проблемою є

кібернетика, поняття і методи якої широко застосовуються у всіх основних

галузях наукового знання і яка є одним з "інтеграційних центрів", сприяючих

посиленню взаємозв'язку суспільних, природничих і технічних наук. Кібер-

нетика не окрема наука, а науковий напрямок, який пов'язує ряд галузей знання

у науковий регіон за певними загальними властивостями об'єктів їх вивчення.

Кібернетика досліджує загальні принципи руху функціональних, головним

чином самокеруючих систем, які є лише в біологічних, соціальних і технічних
сферах дійсності. Незважаючи на відмінність кібернетичних систем за рівнем

організації розвитку, субстрату і формами руху їх функціонування відбувається
у відповідності з тими загальними закономірностями і характеристиками, що

вивчає кібернетика. Ці закономірності і характеристики, принципи руху
(саморуху) притаманні не всім матеріальним системам, а утворюють певну

171