Page 171 - 4444
P. 171

Еврістичність  теорії  відображає  її  пророчувальні  і  пояснювальні  можли-

               вості.  Вона є суттєвим  "аргументом на користь  істинної  теорії.  Причому, осо-

               бливе  значення  в  цьому  плані  має  математичний  апарат  теорії,  який  дозволяє

               робити не тільки точні кількісні пророцтва, але і відкривати нові явища, що вже

               траплялися у фізиці неодноразово.

                     Конструктивність  теорії  полягає  у  простій,  здійснюваній  за  певними

               правилами перевіряємості основних її речень, принципів, законів.

                     Простота  теорії  досягається  шляхом  введення  узагальнених  законів,

               "скорочення"  і  "ущільнення"  інформації  з  допомогою  визначень  -  скорочень.

               Треба  мати  на  увазі,  що  можна  оцінювати  теорію  не  тільки  з  точки  зору  ста-

               тичної, але й динамічної простоти; перевага надається тій теорії, яка може бути

               уточнена  і  розповсюджена  на  більш  ширшу  можливість  фактів  шляхом

               незначних  уточнень  і  переробок,  тобто  яка  виявляється  простішою  в  своїй

               динаміці, русі.

                     Отже, теорія являється зосередженням знань. В ній знання досягає певного

               ступеня  повноти  і  завершеності,  набуваючи  відносно  безумовний  характер.

               Функція теорії - не тільки привести в систему досягнуті результати пізнання, але

               і  служить  шляхом  руху  до  нових  законів,  понять,  глибше  і  повніше

               відображаючи досліджуваний предмет. Теорія за своєю природою еврі- стична,

               вона завжди прокладає шлях до виявлення нових фактів і законів.

                     У  науковій  літературі  (перш  за  все  у  фізичній)  склалось  поняття  єдиної

               наукової картини світу. Наукова картина світу не є якоюсь замкнутою, строго

               визначеною системою знання. Будучи функцією і одночасно формою розвитку

               всього пізнання в цілому, вона постійно змінюється  у  відповідності зі  зміною

               змісту  конкретних  наук.  У  цьому  розумінні  вона  представляє  собою  систему


               відкриту, вічно незавершену, рухому, подібну таким формам систематизації, які
               ми називаємо конкретними науками. Від останніх її відрізняє лише більш висока


               ступінь  узагальнення  мислительного  матеріалу,  Інколи  про  єдину  наукову
               картину світу говорять як про певний ідеал, до якого прагне сучасна наука, але


               від  досягнення  якого  вона  ще  далека.  При  цьому,  мабуть,  мають  на  увазі
               відсутність  досить  розвинутого  апарату  формалізації,  здатного  служити




                                                              170
   166   167   168   169   170   171   172   173   174   175   176