Page 130 - 4444
P. 130

Логічна форма є те загальне, що є в різних за змістом думках. Більш точне

               розуміння  логічної  форми  можна  одержати,  як  це  не  дивно,  після  вивчення

               конкретних  логічних  форм.  Даний  факт,  до  речі,  свідчить  про  те,  що  інколи

               точні визначення не потрібні, тим більше що в даному випадку весь зміст логіки

               як  науки  є  не  шо  інше,  як  визначення  логічної  форми.  Чітке  уявлення  про

               висхідний предмет логіки виникає лише в кінці навчання.

                     Загальність логічної форми по відношенню до будь-якого змісту повинна

               бути зрозуміла на  інтуїтивному рівні. І зовсім не важливо, чи відбувається це

               міркування  в  математиці,  хімії,  фізиці,  у  казках,  міфах,  літературі  чи  у

               звичайних  життєвих  ситуаціях;  важливо,  що  всюди  логічні  форми  однаково

               байдужі до змісту. Саме тому застосування законів  і  правил логіки має  всеза-

               гальний  характер.  Всю  багатоманітність  логічних  форм  можна  класифікувати,

               звести  їх  до  трьох  основних  класів,  які  звуться  поняттями,  судженнями,

               умовиводами.

                     Змістом  мислення  називається  сукупність  ознак,  що  виділяються  у  пре-

               дметі думки. Існує ряд термінів, які характеризують зміст мислення і близьких

               один  до  одного  за  семантичними  властивостями,  таких  наприклад,  як  "мета",

               "концепції", "значення, "ідея". Не уникаючи в тонкощі, ми можемо вважати дані

               поняття  синонімами.  Поняття,  судження  і  умовивід  як  конкретні  думки

               репрезентують  собою  синтетичну  єдність  форми  і  змісту,  в  яких  думка

               локалізується  співвідносячись  з  предметом  думки.  Слова  нашої  мови  як

               правило,  багатозначимі.  Точність  і  однозначність,  необхідні  для  забезпечення

               розуміння при обміні думками, досягаються за рахунок  врахування контекстів

               застосування слів.

                     Міркуючи про предметність мислення, ми повинні звернутись до поняття


               дійсності. У широкому розумінні слова дійсність розуміється як той предмет, на
               який  може  бути  спрямована  свідомість.  Дійсність  є  предмет  мисленної


               установки. Природа цього предмету може бути будь-якою, свідомість може бути
               спрямована на будь-які об'єкти: сприймаючі з допомогою органів чуття або не


               сприймаючі; існуючі реально чи в можливості (мислимі); це можуть бути речі,
               властивості, відношення; реальні або мислимі ситуації  тощо. Вводячи поняття




                                                              129
   125   126   127   128   129   130   131   132   133   134   135