Page 107 - 4444

ЛЕКЦІЯ 10

10.1 Граничні засади буття людини у світі

10.2 Реальність буття і небуття.

10.3 Просторово-часові рівні буття.

10.4 Рух і розвиток.

10.5 Системність буття.

10.1 Для філософії нема нічого раз назавжди встановленого, безумовного,

святого. На всьому і в усьому бачить вона відбиток неминучого падіння, і ніщо

не може встояти перед ним, крім неперервного процесу виникнення і знищення.

Небуття оточує нас з усіх сторін. Воно у нас. Воно переслідує і наздоганяє нас,

воно на мить відпускає нас, воно чекає, воно знає що ми його здобич, що нам

нікуди від нього не утекти. Небуття небачиме, воно не дане безпосередньо, воно

завжди ховається за спину буття. Усе більші швидкості, все вищі темпи життя,

все більш дальші переміщення у просторі, — хіба це не прагнення буття хоч би

на мить відірватись від небуття? Але кожного разу небуття одним стрибком

наздоганяє нас. Воно зустрічає нас біля нашої мети; ми тікаємо від нього, а

воно, посміхаючись, йде нам на зустріч. Буття тільки тінь небуття, його виворіт.

Воно як виблискуюча усіма кольорами веселка плівки нафти на поверхні океану,

океану небуття. Воно як хвиля, що біжить перед кораблем, кораблем небуття...

Буття перебуває у небутті як дитина в утробі матері. Небуття повсюди і завжди:

у диханні, у співі солов'я, у булькотанні дитини... Воно - саме життя!

Історична помилка свідомості полягала у виведенні небуття із буття. Тобто,

філософія розпочинається з абсолютизації буття, з вимислення якогось

позачасово перебуваючого начала, субстанціональної підкладки, якщо і змінної,

то лише у своїх зовнішніх властивостях: вода Фалеса, апейрон Анак- симандра,

повітря Анаксимена, вогонь-логос Геракліта... На кінець елеати поставили

крапку над "і", цілком і повністю відкинули небуття. Атомісти, правда,

відновили небуття, але вони поставили його поруч з буттям і звели до фізичної

106