Page 108 - 4444
P. 108

порожнечі,  тобто  ніби  підмінили  субстанцію  модусом.  Платон  придушив

               небуття  могильною  плитою  вигаданого  ним  позачасового  світу.  Аристотель

               одягнув  на  небуття  маску  потенційного.  Християнська  філософія  стала

               трактувати буття як силу, що творить із небуття весь світ. Але чи не приховано в

               ідеї творіння із нічого визнання первинності і абсолютності небуття? Не часто

               ми знаходимо визнання значення небуття. Пригадайте! Згідно пізнього будизму

               "дхарми" не мають дійсного значення, а в дійсності існує тільки порожнеча, яка

               тотожна з "нірваною", яка (порожнеча) тільки ілюзорно виступає як світ у його

               багатоманітності.  Спробу  аналізу  категорії  небуття  ми  знаходимо  у  філософії

               вайшешіка.  Там  відрізняли  відносне  небуття  (сансар-  са-абхава)  -  відсутність

               будь-чого в іншому (S - є не Р) і абсолютне небуття - відмінність однієї речі від

               іншої  (S  не  є  Р).  Відносне  небуття  виступає  як  не-  існування  до  виникнення

               (праг-абхава),  неіснування  після  знищення  (дхвак-  са-абхава)  і  відсутність

               зв'язку між двома речами (атьянта-абхава).

                     Філософія  Нового  часу  не  змогла  відповідно  оцінити  категорію  небуття.

               Навіть  Бергсон  у  суперечності  з  основами  своєї  філософії  розумів  небуття  як

               буття  чого-небудь  що  не  відбулося,  як  якусь  абсолютизацію  обманутого  очі-

               кування.  Навіть  Ніцше  не  зміг  винести  образ  небуття  (згадайте  гадюку,  що

               залізла в горло сплячому) і шукав заспокоєння в ідеї вічного повернення. Навіть

               Сартр  не  зміг  зрозуміти  небуття  як  онтологічний  принцип,  приписавши  його

               тільки свідомості, буттю для себе. Протягом 25 століть філософи, взявшись за

               руки, водили хоровод навколо небуття, намагаючись заклясти його.

                     Не тільки страх перед буттям, але і труднощі пов'язані з його розумінням,

               заставляють  людину  творити  "культуру  буття".  Але  тепер,  коли  людство

               повернулось обличчям до космосу, коли люди стали всього лише землянами, їм


               відкрились просторово-часові інтервали, де майже нічого нема... Але не тільки
               перед собою, але і в повсякденному, буденному світові відкрили земляни сили,


               здатні  все  перетворити  у  небуття.  Небуття  вже  не  безобідна  порожнеча
               Демокріта,  а  дещо,  здатне  розчинити  в  собі  будь-яке  буття...  Ось  чому  тепер


               легше уявити і зрозуміти небуття, ось чому можлива "філософія небуття".






                                                              107
   103   104   105   106   107   108   109   110   111   112   113