Page 103 - 4444

У першій половині XIX от. у філософи виникає певна криза онтолопзму.

Відмовлення від нього виражалось як його ірраціоналістичне подолання, в

результаті якого висуваються інші реальності, протистоящі буттю. Наприклад,

"безсвідома космічна воля" у Шопенгауера або свідомий, але не теоретизуючий

індивідум" у К'єркегора. У діалектичному матеріалізмі вчення про буття

зводилось до вчення тільки про природне буття, тим самим також фактично

руйнувалась онтологія, і філософія багато в чому зводилась до теорії пізнання

(гносеології).

Криза онтологізму, однак, виявилась нетривалою, і вже в кінці XIX ст. "на

зміну психологічним і гносеологічним трактовкам онтології приходять напря-

мки, що орієнтують на перегляд досягнень попередньої західноєвропейської

філософії і повернення до онтологізму". Повернення до онтологічної пробле-

матики і до системного уявлення філософії означає, з одного боку, подолання

абсолютизації гносеологічної інтерпретації філософії, а з другого — перехід до

більш складного розуміння структури буття, не зводимого тільки до рефле-

ксивного її конструюванню. У результаті буквально весь напрямок сучасної

філософії "повертається до онтології". Гуссерль у своїй феноменології дослі-

джує структури буття; М.Гартман пропонує "багатошаровий варіант розуміння

буття; неотомізм" відроджує і систематизує онтологію середньовічної схо-

ластики, екзистенціалізм у різних варіантах відходить від психологізму у ви-

тлумаченні людини, "описуючи структуру людських переживань як характе-

ристики самого буття в текстовому самовираженні і пропонують варіанти

смислового конструювання буття, тощо. Всередині діалектичного матеріалізму

також появляються різноманітні варіанти підходу до питання виправдання чи

спростування онтології згадаємо сперечання навколо ленінського визначення

матерії, необхідності його доповнення або про "онтологічний" або
"гносеологічний" варіант діалектичного матеріалізму тощо.

Найбільш яскраво завдання реабілітації онтології поставив німецький
філософ Микола Гартман. Він абсолютно справедливо вказує, що ні

гносеологізм, ні філософська антропологія не можуть виступати в якості
філософських систем. Так як розкривають лише одну сторону відношення

102