Page 104 - 4444

людини з світом. Отже треба було зрозуміти людину, включаючи її свідомість,

виходячи з її умонтованості в цілісність реального світу. Таким способом,

дійшли до старої проблеми онтології, тобто тієї науки, яку колись заради теорії

пізнання відсунули і від якої в кінці кінців зовсім відмовились.

Нова онтологія не може не враховувати розвитку наук і будувати свою

систему на чисто умоглядних началах, видумуючи якісь субстанційні пов'язуючі

принципи. На місце принципів ставляться конкретні наукові , а діалектика, яка

зв'язує у єдину систему об'єкт і процес. Метафізика, побудована на одному

єдиному принципі або на одній єдиній групі принципів (як її раніше завжди

конструювали), є ...неможливою. Всі сконструйовані картини єдності світу

невірні-як "метафізика знизу", так і "метафізика зверху" (виходячи із матерії чи

духу). Метафізика повинна будуватись,!виходячи із знань природного

упорядкування світу, який багатошаровий. Головних прошарків чотири: фізико-

метеріальний, органічно-живий, душевний, історично-духовний. Кожен з цих

прошарків має свої власні закони І принципи. Більш високий прошарок буття

повністю будується на більш низькому, але визначається ним лише частково...

категорії більш низького прошарку проникають у більш високий, і вагома їх

частина залишається там. Повторення більш низьких категорій у більш високих

прошарках буття складає єдність світу; поява нових категорій на більш високих

прошарках (категоріальне novum) складає його незвідну різноманітність.

Неможна все в світі звести до єдиного знаменника. Звідси крах всієї моністичної

метафізики. Виходячи із даної онтології можна, на думку Гартмана пояснити всі

явища світу. Включаючи духовні утворення. Причому діалектика полягає в

тому, що більш низькі категоріальні принципи виступають основою більш

високих їх необхідним фундаментом, а більш високі хоч і залежать від перших,

але виступають як більш самостійні, "свідомі", так як здатні впливати на низькі.
Своєрідний розвиток ця концепція одержує у іншого німецького філософа -

І. Шмуккер-Гартмана у його концепції, про яку ми вже говорили в попередніх
лекціях. Споконвічне філософське питання про місце людини у світі є, на його

думку, проблема усвідомлення людиною своєї ніші у певному прошарку буття.
Людина повинна не протиставляти себе буттю, а навпаки розглядати себе як

103