Page 98 - 4444
P. 98

Ті, що вважають, що, в основі єдності світу лежать два вихідних начала —

               дух і матерія — називаються дуалістами. Дуалістичний варіант створює у своїй

               метафізиці  Р.Декарт.  Як  відомо  моністичне  розуміння  єдності  світу  в  історії

               філософії  розвивалось  в  двох  основних  філософських  напрямках  -  іде-

               алістичному  і  матеріалістичному.  Ідеалістичний  монізм  виходить  з  того,  що  з

               основі  світу  лежить  дух,  ідеальне  начало  (Бог,  Ідея,  Абсолютний  розум).

               Матеріалістичний монізм кладе в основу світу матеріальне начало. Правда, слід

               зауважити,  що  в  обох  випадках  мова  йшла  про  мислиме  матеріальне  начато.

               Матерію не можна було "потрогати", точно так же, як і "ідею". Для філософії

               притаманне взаємопроникнення школ і концепцій, тому будь-які істасифікації у

               ній досить умовні. Розглянемо два названих підходи.

                     Субстанційний  матеріалізм.  Матеріалістичні  тлумачення  сутності  буття

               історично  виникають  раніш  ідеалістичних  варіантів,  що  відображають  пер-

               винність  чуттєво-конкретного  підходу,  заснованого  на  певному  "спрощенні"

               проблеми,  її  зведення  до  більш  простих  і  зрозумілих  чуттєвих  образів,  які

               створювались  за  принципом  аналогії.  У  якості  центрального  елементу

               онтологічної  картини  субстанційного  матеріалістичного  монізму  виступало

               якесь конкретне, реальне начало (або група начал).

                     Субстанційний  ідеалізм.  Пошуки  філософами  основоположної  структури

               буття в рамках даного напрямку приводили до уявлення про співпадати буття і

               мислення  про  нього.  Варіантів  точок  "перетину"  буття  і  мислення  було  дуже

               багато,  але  найбільш  значимим  з  них  було  вчення  про  буття  давньогрецького

               філософа  Парменіда,  яке  Гегель  охарактеризував,  як  начало  метафізики

               філософії у власному розумінні цього слова.

                     Подальший  розвиток  філософії  пішов  таким  способом,  що  на  неї  все


               більше  впливали  природничі  науки,  а  ідея  субстанційності  як  пояснюючого
               фактору  буття  стала  набувати  конкретно-наукові  риси.  Звичайно,  у  філософії


               розвивались  і  інші  лінії  у  трактуванні  буття,  але  безумовно,  що  орієнтація  на
               наукові  киитешї  стала  магістральною  лінією  розвитку  філософії  з  даного


               нитання. У зв'язку з розвитком наук Нового часу ідея субстанційності світу пе-
               реходить у нову якість і будується, виходячи з фізичних уявлень.




                                                               97
   93   94   95   96   97   98   99   100   101   102   103