Page 96 - 4437

Серед форм буття людини виділяють предметно-практичну діяльність,
практику соціальних перетворень і процес «самостворення» людини.
Суть предметно-практичної діяльності полягає в тому, що людина як
фізичне тіло діє на інші фізичні об’єкти і змінює, перетворює їх з метою
задоволення своїх потреб в їжі, житлі, одежі.
Буття суспільства (соціального) ґрунтується на бутті олюдненої природи і
власне природи. Формування людини, її перетворення в істоту соціальну є не що
інше, як освоєння індивідом суспільних цінностей.
Буття ідеального існує в двох формах: а) індивідуальне ідеальне (духовний
світ окремої людини, її почуття, переживання, думки, ідеї, підсвідоме); б)
суспільне (об’єктивоване) ідеальне – суспільна свідомість, духовна культура
суспільства. Основним об’єктом вивчення онтології є світ як певна реальність і
визначеність людського буття. Світ, на відміну від речей, які людина пізнає через
відчуття, сприйняття, дається їй через сенс. Філософське поняття «світ» - це
реальність, виокремлена і поєднана людиною в цілісність певним сенсом, цілісна
система, яка є тільки там, де є людина.
Світ – не лише конкретно визначене повсякденне буття, в якому людина
визначається як суб’єкт діяльності. В усі часи людині було притаманне прагнення
не тільки віднаходити місце серед предметів і явищ, які її оточують, а й знаходити
своє місце у космічній, природній ієрархії – творити своєрідний портрет
світобудови. Говорячи про світ як проекцію всіх можливих світів краще
послуговуватися поняттям «Всесвіт» («Універсум»).

2. Реальність буття і небуття у філософському окресленні.

У розкритті взаємозв’язку людини і світу особлива роль належить категорії
«Буття». Найзагальніша властивість людини – бути. Все, наділене певними
властивостями, спочатку має бути, тобто буття передує всьому. Не випадково
Біблія починається з «Книги Буття», а Євангеліє від Іоана – словами: «Спочатку
було Слово». По-іншому кажучи, творенню світу і людини вже передувало буття
– буття абсолютного смислу (Божого задуму, Ідеї світу).
За твердженням Г. –В. -Ф. Гегеля, поняття «буття» обґрунтував
давньогрецький філософ Парменід (5-4 ст. до н. е.), який жив в епоху занепаду
віри у богів. Як вихід із цього становища Парменід запропонував нову силу – силу
Абсолютної думки, яка тримає світ, оберігаючи його від хаосу. Нею є буття,
Абсолютне суще. Буття – це світовий розум (Логос), через який людині
розкривається зміст світу. Осягнути буття можна тільки розумом. У різних
філософських системах поняття «буття» набувало різного сенсу і визначалось
через зв'язок із поняттями «небуття» і «суще».

95