Page 98 - 4437
P. 98

- буття людини (проявляється  у вигляді буття людини і у світі речей, і специфічно
              людського буття);
                    -  буття  ідеального    (проявляється  у  вигляді  індивідуалізованого  та  поза
                     індивідуалізованого духовного буття);
                    - соціальне  ( у вигляді індивідуального і суспільного буття).
                    Отже,  буття  –  це  філософська  категорія,  яка  позначає  незалежне  від
              свідомості існування об’єктивного світу, природи, матерії, а в суспільстві – процес
              матеріального  життя.  Буття  –  це  те,  що  всередині  і  в  рамках  певного  моменту
              світу. Це те, що є завжди зараз.
                    На  сучасному  етапі  розвитку  філософії  не  всі  поділяють  субстанційно-
              предметну  концепцію  буття,  згідно  з  якою  воно  ототожнюється  з  речами  чи
              ідеями, тобто із сущим.. Зокрема для феноменології «бути» означає «мати» певне
              значення  в  контексті  культури.  Відповідно,  речі,  сприймання  мають  значення
              «реального буття», речі уяви – «уявне буття». У зв’язку з цим різним предметам
              надаються різні види буття відповідно до того, як вони даються людині.

                                3. Простір і час як категоріальні визначення буття.

                     Елементи  системи  не  лише  взаємодіють,  змінюються,  а  й  займають  певне
              місце, мають просторові характеристики. Простір – це форма буття сущого, яка
              характеризує  його  протяжність,  структурність,  співіснування  і  взаємодію
              елементів     у   всіх   системах.    Простір    характеризується     об’єктивністю,
              нескінченністю (у якісному вимірі), метричністю (він піддається вимірюванню),
              єдністю перервності та неперервності. Рух є способом існування матерії, а простір
              і  час  виступають  формами  її  існування.  Простір  і  час  постають  загальними
              принципами організації будь-якого об’єкта дійсності. Кожне матеріальне тіло має
              об’ємні  характеристики:  довжину,  ширину,  висоту.  Саме  співіснування  і
              місцезнаходження предмета відображаються у понятті «простір». Отже, простір –
              це  об’єктивна  форма  існування  матерії,  яка  характеризує  місцезнаходження  і
              співіснування об’єкта з іншими об’єктами.
                     Світ складається не просто зі структурно розчленованих об’єктів. Ці об’єкти
              рухомі,  є  процесами,  долають  якісні  стани.  Формою  впорядкування  моментів
              плину  буття  є  час.  Як  філософська  категорія  він  позначає  тривалість  буття,
              швидкість, ритм, темп його розвитку. Загальні ознаки: об’єктивність, тривалість,
              незворотність,  одновимірність  (плин  від  минулого  до  майбутнього).  Всі  вони
              наявні  лише  у  фізичному  часі.  У  дійсності  кожне  матеріальне  утворення  є
              процесом,  в  ньому  відбуваються  певні  зміни;  одне  явище  приходить  на  зміну
              іншому.  Для  характеристики  саме  цього  аспекту  матерії  у  філософії  вироблено
              поняття  часу.  Час  –  це  об’єктивна  форма  існування  матерії,  яка  характеризує
              послідовність розгортання матеріальних систем, тривалість їх буття, швидкість та
              інтенсивність процесів. Час відображає процесуальність буття.










                                                           97
   93   94   95   96   97   98   99   100   101   102   103