Page 98 - 4437

- буття людини (проявляється у вигляді буття людини і у світі речей, і специфічно
людського буття);
- буття ідеального (проявляється у вигляді індивідуалізованого та поза
індивідуалізованого духовного буття);
- соціальне ( у вигляді індивідуального і суспільного буття).
Отже, буття – це філософська категорія, яка позначає незалежне від
свідомості існування об’єктивного світу, природи, матерії, а в суспільстві – процес
матеріального життя. Буття – це те, що всередині і в рамках певного моменту
світу. Це те, що є завжди зараз.
На сучасному етапі розвитку філософії не всі поділяють субстанційно-
предметну концепцію буття, згідно з якою воно ототожнюється з речами чи
ідеями, тобто із сущим.. Зокрема для феноменології «бути» означає «мати» певне
значення в контексті культури. Відповідно, речі, сприймання мають значення
«реального буття», речі уяви – «уявне буття». У зв’язку з цим різним предметам
надаються різні види буття відповідно до того, як вони даються людині.

3. Простір і час як категоріальні визначення буття.

Елементи системи не лише взаємодіють, змінюються, а й займають певне
місце, мають просторові характеристики. Простір – це форма буття сущого, яка
характеризує його протяжність, структурність, співіснування і взаємодію
елементів у всіх системах. Простір характеризується об’єктивністю,
нескінченністю (у якісному вимірі), метричністю (він піддається вимірюванню),
єдністю перервності та неперервності. Рух є способом існування матерії, а простір
і час виступають формами її існування. Простір і час постають загальними
принципами організації будь-якого об’єкта дійсності. Кожне матеріальне тіло має
об’ємні характеристики: довжину, ширину, висоту. Саме співіснування і
місцезнаходження предмета відображаються у понятті «простір». Отже, простір –
це об’єктивна форма існування матерії, яка характеризує місцезнаходження і
співіснування об’єкта з іншими об’єктами.
Світ складається не просто зі структурно розчленованих об’єктів. Ці об’єкти
рухомі, є процесами, долають якісні стани. Формою впорядкування моментів
плину буття є час. Як філософська категорія він позначає тривалість буття,
швидкість, ритм, темп його розвитку. Загальні ознаки: об’єктивність, тривалість,
незворотність, одновимірність (плин від минулого до майбутнього). Всі вони
наявні лише у фізичному часі. У дійсності кожне матеріальне утворення є
процесом, в ньому відбуваються певні зміни; одне явище приходить на зміну
іншому. Для характеристики саме цього аспекту матерії у філософії вироблено
поняття часу. Час – це об’єктивна форма існування матерії, яка характеризує
послідовність розгортання матеріальних систем, тривалість їх буття, швидкість та
інтенсивність процесів. Час відображає процесуальність буття.

97