Page 97 - 4437

Для філософії нема нічого раз і назавжди встановленого, безумовного,
святого. У всьому вона бачить відбиток неминучого падіння, і ніщо не може
встояти перед ним, крім неперервного процесу виникнення і знищення. Небуття
оточує нас з усіх боків. Небуття небачиме, воно не дане нам безпосередньо, воно
завжди ховається за спину буття. Буття спрямоване вперед, не розбираючи шляху,
втішаючи себе думкою про прогрес, але попереду знаходить тільки небуття.
Філософія розпочинається з абсолютизації буття: вода Фалеса, апейрон
Анаксімандра, повітря Анаксимена, вогонь Геракліта… Елеати відкинули
повністю небуття. Атомісти відновили небуття, але вони поставили його поруч з
буттям і звели до фізичної порожнечі. Платон придушив небуття вигаданим ним
позачасовим світом. Аристотель одягнув на небуття маску потенційного.
Християнська філософія стала трактувати буття як силу, що творить із небуття
весь світ. Філософія Нового часу не змогла відповідно оцінити категорію небуття.
Бергсон у суперечності з основами своєї філософії розумів небуття як буття чого-
небудь, що не відбулося, як якусь абсолютизацію обманутого очікування. Сартр
приписує небуття тільки свідомості, буттю для себе.
Не тільки страх перед буттям, але і труднощі пов’язані з його розумінням,
заставляють людину творити «культуру буття». Тепер, коли людство осягнуло
космос, йому відкрилось просторово-часові інтервали, де майже нічого нема. У
повсякденному світі люди відкрили сили, здатні все перетворити у небуття.
Небуття вже не є порожнечею (як у Демокріта), а дещо здатне розчинити в собі
будь-яке буття.
Отже, небуття – це специфічна активність, проявами якої є рух, розвиток,
свобода. Тобто небуття як самопричина заперечує само себе. Небуття є буття.
У матеріалістичній філософії категорія буття вживається у таких значеннях:
- у розумінні чуттєво сприймаючої матерії;
- як фактичне існування (екзистенція) будь-чого матеріального;
У ідеалістичній філософії категорія буття вживається у таких значеннях:
- буття як співпадіння протилежностей поза суб’єктом і об’єктом;
- буття як нескінченна сукупність ідей;
- сутність як логічна категорія буття;
- як чиста діяльність у її різноманітних формах.
Тобто, матеріалістична концепція буття ототожнює його з матеріальним
сущим (розглядає світ як сукупність матеріальних речей). Ідеалістична ототожнює
буття з мисленням, ідеальним сущим. Некласична концепція протиставляє буття
як процесуальність, мінливість, незавершеність сущому, оформленому,
завершеному.
Буття проявляється у таких формах:
- буття речей, процесів (проявляється у вигляді буття речей та процесів природи,
як цілого і буття речей та процесів, створених людиною);

96