Page 101 - 4437

4. Поняття руху і розвитку і їх специфіка.

Як свідчить практика, оточуючий людину світ перебуває в постійній зміні, в
русі. Рух є невід’ємна, атрибутивна характеристика матерії, її всезагальна і
необхідна властивість. Матерія існує в русі. Тому рух є способом існування
матерії. Рух – це зміна загалом. Рух як атрибут матерії також є абсолютним. В
основу виділення форм руху покладені такі основні принципи: а) субстрактний,
пов’язує певну форму руху із специфічним матеріальним носієм. Кожна форма
руху має свою матеріальну основу; б) функціональний, відповідно до якого форма
руху повинна мати свої власні закономірності, відмінні від закономірностей інших
форм руху.
У сучасній науковій картині світу виділяється чимало форм руху. Серед них
найпоширенішими є такі: механічний, тепловий, електромагнітний, хімічний,
геологічний, біологічний, соціальний. Кожна форма руху є відносно самостійною,
але всі вони пов’язані між собою. Їх взаємозв’язок виявляється в тому, що одна
форма руху за певних умов переходить в іншу; окрім того, вищі форми руху
виникають на основі нижчих і включають їх у себе в знятому вигляді.
У процесі розвитку важливо зрозуміти, як і за яких обставин простий рух
перетворюється у висхідний процес, у прогресивний розвиток. Рух реалізує себе в
просторі і часі, він виступає як сутність часу і простору. Сутність руху виражають
два основних поняття: а) нескінченна неперервність і б) дискретність
(перервність), яка виступає як заперечення неперервності. Ці два поняття мислимі
в єдності та взаємопроникненні як різні сторони однієї і тієї ж сутності та
виражають рух як єдність протилежностей. Поєднання у часі буття і небуття
передається поняттям «зміна». Ним охоплюється виникнення і зникнення,
чергування речей або окремих їхніх ознак. Якби не його постійна мінливість,
буття було б нездатним розгортатися в світи, кожен з яких ладен жити своїм
особливим життям. Абстрактним виразом усіх змін узагалі, безвідносно до
їхнього носія, способу і напряму їх здійснення є поняття «рух». Співвідносним з
ним поняттям, яке виражає незмінність, сталість будь-чого, є поняття «спокій».
Ми добре знаємо: щоб розпочати й підтримувати рух, потрібно докласти зусилля,
аби подолати спокій. А щоб здійснити ці зусилля, треба витрачати певні ресурси,
скажімо енергетичні. Звідки береться мінливість буття, що обіймає нас звідусюди.
Досягнути справжнього спокою важко. Йдеться про внутрішній душевний спокій,
який забезпечується свободою від марних поривань, дає впевненість у своїх силах
і живить самозростання всіх сил і здатностей людини.
Одним із засадових духовних компонентів європейської цивілізації стало
цінування і ствердження руху – дії, звершення, подорожування, пошуку, творення.
На Сході ж, навпаки, все, що пов’язане з рухом, мінливістю, минущістю
сприймалося як вияв недостойності буття. Всією традицією, повчаннями
мудреців, мистецтвом, релігією людина спрямовується тут до здобуття нею

100