Page 67 - 4437

У книзі «Криза європейських наук і трансцендентальна феноменологія»
Гуссерль вирішує проблему парадоксу людської суб’єктивності, що є одночасно і
констатуючий світ суб’єкт, і існуючий у світі об’єкт, а потім поширюється до
парадоксу універсальної інтерсуб’єктивності, котра є частина світу і в той самий
час конституює весь світ. Метод розв’язання цих парадоксів, за Гуссерлем, - це
суворе утримання , вихідний момент якого – конкретне людське Я.
Наука, за Гуссерлем, не повинна дедуктивно виводити свої положення із
сфери буденного досвіду, але вона торкається сприймання. Сприймання –
підґрунтя утворення абстракцій і кінцевий пункт верифікації або фальсифікації
теорії. Однак головне полягає в тому, що саме у життєвому світі суб’єктивність
вченого набуває досвіду смисловіднесеності до світу. Для Гуссерля криза
європейської культури взагалі – в об’єктивізмі, який притемнив дійсний зміст
раціоналізму.
Отже, феноменологія здійснила і продовжує робити великий внесок у
дослідження сутності, змісту та структури свідомості. Їй належить також
правильна постановка питання про зв'язок філософії і конкретних наук з
фундаментальними сферами практичної діяльності людини та суспільства.
Феноменологічний метод Гуссерля мав значний вплив на екзистенціалістську
методологію застосування філософських категорій. Феноменологічний метод
описування свідомості екзистенціалісти використали таким чином, що з
допомогою його вони описали не стільки свідомість, що пізнає, скільки
повсякденну свідомість, яка перебуває в стані страждання, емоційної
завантаженості і перевантаженості негативними почуттями. Основні форми
емоційного стану повсякденної свідомості – це турбота, провина, страх,
відповідальність, страх смерті тощо. Саме через них людина виходить на
структуру реальності. Методи феноменології мають великий вплив на
становлення сучасної філософської думки, зокрема на розвиток екзистенціалізму,
герменевтики тощо.

3. Проблема людини в екзистенціалізмі.

Провідною формою сучасного філософського гуманізму є екзистенційна
філософія. Відчуття «безглуздості буття», «самовідчуження» людини полягає в
тому, що сама людина уявляється дедалі більше чужою своїй власній сутності,
піддає сумніву саму цю свою сутність. Виправити це становище у сучасній
філософії зумів саме екзистенціалізм як вчення найбільш наближене до проблем
людини. Найбільшого розвитку та поширення ідеї екзистенціалізму здобули у
Німеччині, Франції, Італії. Одним з перших представників був данський філософ
Серен К’єркегор (1813-1855 рр.). На противагу раціоналістичному тлумаченню
істини як знання незалежного від суб’єкта, К’єркегор висуває концепцію
особистої (екзистенціальної) істини. Ідеї його деякий час були забуті. Лише у 20-і

66