Page 68 - 4437

роки ХХ ст. німецький філософ М. Гайдеггер сформулював філософське вчення у
книзі «Буття і час», центральним поняттям якого постала «екзистенція» - людське
існування. Найбільш відомими представниками екзистенціалізму є К. Ясперс, А.
Камю, Ж. – П. Сартр, Г. Марсель, М. Мерло-Понті та ін. Габріель Оноре Марсель
(1889-1973 рр.) у своєму творі «Бути або мати» (1935 р.) проводить різке
розрізнення між світом «об’єктивності» (відокремленим фізичним світом) і світом
«існування» де долається дуалізм суб’єкта і об’єкта, і всі стосунки з світом
сприймаються як особисті. Дійсність виступає розщепленою на дійсний світ буття
і несправжній світ володіння.
Засновником філософії екзистенціалізму вважають німецького філософа,
колишнього асистента Е. Гуссерля, М. Гайдеггера (1889-1976 рр.). У центрі його
роздумів, безумовно, перебуває людина. На відміну від класичних філософських
вчень про буття, які розглядають його як об’єктивний, незалежний від свідомості
світ, Гайдеггер розуміє буття як ту частину світу, яка залучена до людської
діяльності.
Гайдеггер розглядає людину не ззовні, не як об’єкт спостереження та
вивчення, а із середини її феноменального світу. Людина є буттям, у самому
становищі якого завжди стоїть питання про її буття, або ж її буття завжди постає
під знаком запитання. Людині відкрите буття як таке, лише вона може ставити
питання про буття та небуття. Буття постає як єдність його часових характеристик
(минулого, теперішнього і майбутнього) дає людині можливість відрізняти
справжнє буття від несправжнього. Якщо людина акцентує свою увагу на
нинішньому часі, в якому над нею панують речі і знеособлені соціальні структури,
то її буття є несправжнім буттям; коли людина усвідомлює свою конечність і
приходить до свободи, тоді її буття є справжнім. Гайдеггер наголошує на
унікальності, самобутності кожної людини, яка завдяки власним зусиллям
повинна пройти унікальний життєвий шлях. «Стандартизована людина» - це
несправжня людина, в ній немає нічого унікального і неповторного, що робить її
індивідуальністю. У цьому підході проявляється гуманістична спрямованість
філософії Гайдеггера.
На відміну від М. Гайдеггера, який розглядав людину у фундаментальній
єдності з буттям, французький екзистенціаліст Ж.-П. Сартр (1905-1980 рр.)
зосередився виключно на людині, її внутрішньому самовідчутті та переживанні
свого буття. Його праця «Буття і ніщо» (1943 р.). Вихідним пунктом філософії він
вважає суб’єктивність індивіда. Людина є істотою вільною, яка бажає свободи не
лише собі, а й іншим. Сутність людського існування виражає свобода. Людина
постійно намагається подолати ворожість матеріального світу і тим самим зняти
обмеження своєї свободи. Однак ці спроби закінчуються трагічно для людини:
вона втрачає свою специфічність і перетворюється у річ серед інших речей. У
природному світі, зауважує Сартр, свобода неможлива. Свобода неможлива і в
соціальному житті, оскільки виконує функції, які нав’язуються їй суспільством. Її

67