Page 64 - 4437

буттям, і входження з ним у співзвучність. За Шелером, найвищою любов’ю є
любов до Бога, оскільки лише в ній знаходить повний прояв унікальність людини,
її відношення до буття та ціннісні засади. Проте в реальному житті вищі людські
цінності скоріше виявляють себе безсилими, а звідси випливає основне завдання
людського життя – поєднати духовне з силою життя.
Арнольд Гелен (основна праця – «Людина. Її природа та її становище у
світі») вважає, що вихідною особливістю людини постає її недостатність та
незавершеність, тобто її непристосованість до виживання на основі біологічних
задатків. Цю недостатність людина компенсує, створюючи культуру: через неї
людина надолужує природну обмеженість та досягає відкритості для себе, світу.
Але історично культура тяжіє до раціоналізації, що веде до втрати людської
єдності із світом. Звідси випливає завдання: повернутися до коренів культури, де
панують вітальні сили.
Гельмут Плеснер називав людину найбільшою таємницею буття, бо людина
ніде не знаходить свого завершення і прагне виходити за всі межі. Людина
знаходить своє вираження у тілесності – як тілесності створюваних нею речей, так
і в культивуванні власної тілесності.
Еріх Ротхакер наполягав на тому, що вирішальним чинником буття людини
як особи є культуро творення. Він розглядав культуру як відповідь людини на
виклик природи. На його думку, культура – це той шар, який людина вичленовує
із світу як «духовний ландшафт», бо в основі культури лежать людське
переживання свого життя та мова.
Філософські антропологи стверджують, що сенс життя людини полягає саме
в тому, щоб самостійно, зусиллями власної волі підкорити всі обставини,
подолати всі перешкоди і реалізувати власну життєву програму. Тоді людина стає
дійсно вільною, здатна стати господарем над зовнішніми чинниками та умовами.
Головним предметом вивчення стає духовний світ людини. Суб’єктивний світ
людини стає особливим Всесвітом, який є центром світобудови. Людина
знаходиться в центрі світобудови, є малим Всесвітом, який включає великий
Всесвіт. У людині приховані таємничі космічні сили. Вдивляючись у себе, можна
побачити вияви космічних сил, пізнати таємниці Космосу. Людина здатна творити
себе самостійно, у своєму внутрішньому світі. До безумовних надбань
філософської антропології ХХ ст. слід віднести значення людини для сучасного
суспільства та філософії (в тому числі – доведення втрати людиною ХХ ст.
надійних орієнтирів свого самоздійснення), а також намагання включити у
осмислення людини всі її властивості, здатності та прояви.

2. Особливості феноменологічної методології.

На початку ХХ ст. виникає феноменологія, засновником якої є Едмунд
Гуссерль (1859-1938 рр.). Феноменологія – один з найбільш поширених і

63