Page 65 - 4437
P. 65

суперечливих  напрямів  західної  філософії.  За  своїм  змістом    феноменологія
              займає проміжне становище між сцієнтистською методологією та антропологією і
              культурологією.  У  своїй  праці  «Логічні  дослідження»  Е.  Гуссерль  визначив
              основний об’єкт філософського дослідження – наукове знання і пізнання. Головна
              проблема  теорії  пізнання  –  питання  про  «об’єктивність  пізнання».  Предметом
              феноменології є опис актів свідомості стосовно об’єктів. Центральним поняттям
              феноменології є «інтенційність», тобто спрямованість свідомості на об’єкт. Інтен-
              ційні  предмети,  про  які  йдеться  у  феноменології,  не  мають  нічого  спільного  з
              реальними. Філософія як наука про «чисті сутності» протиставляється пізнанню
              реальних фактів. «Нова філософія», за Гуссерлем,  була зорієнтована на вивчення
              науки, а не реальної дійсності.
                        Е. Гуссерль підкреслював, що ми завжди маємо справу з феноменом, тобто
              з тим, що нам надано, що перед нами з’явилося («феномен» з давньогрецької  –
              явище,  з’явлення).  Чи  існує  щось  поза  феноменом  –  питання  некоректне,  адже
              свідомість принципово нездатна мати справу з чимось, що не сприйнято нею. А
              сприйняте і є феномен. Якщо це так, то слід усі наші судження будувати лише на
              основі дослідження феноменів.
                        Е.  Гуссерль  міркує  так:  феномен  наявний  у  свідомості,  отже  він  у  ній
              вибудований. Дії свідомості є для неї самої прозорими. Вона може відновити ті
              найперші власні акти, якими вибудовувався перший «ейдос» (образ та внутрішній
              сенс) предмета. Коли  така процедура очищення дій свідомості від усього зайвого,
              привнесеного  у  феномен  звичками,  буде  здійснена  (Е.  Гуссерль  назвав  її
              «феноменологічною  редукцією»),  ми  отримаємо  смислову  основу  предмета.
              Гуссерль вважав, що така основа є єдино надійним  і остаточним знанням, адже
              забравши це із свідомості, ми просто залишимо її порожньою.  Отже, найперший
              та неподільний предметний зміст свідомості є вічним, незмінним і найнадійнішим
              знанням,  винайдення  якого  дасть  можливість  розв’язати  цілу  низку  наукових
              проблем.
                        Головна  мета  феноменології,  на  думку  Е.  Гуссерля,  побудувати  науко-
              знавство, розкрити життєвий світ, світ повсякденного життя, звичайної думки, як
              основу  всього  пізнання.    Визначальним  мотивом,  що  стимулює  пошуки,  було
              знаходження  шляхів  і  засобів  очищення  свідомості  від  нашарувань,  які
              затьмарюють  розум.  Життя  людини  у  сучасному  суспільстві  не  сприяє  чистоті
              свідомості, тому необхідні спеціальні зусилля і особливі методи її досягнення.
                        Феноменологічний  метод  німецького  філософа  ґрунтується  на  ідеї
              специфіки філософського вивчення свідомості, яке полягає в застосуванні методу
              інтуїції.  Феноменологія,  за  словами  Гуссерля,  це  філософська  «археологія»,  яка
              шукає  скритий  і  втрачений  сенс.  Головне  завдання  феноменології  виявляти
              сутність  і  структуру  пізнання  та  визначати  його  предметні  зв’язки.  Феномени  є
              компонентами  процесу  переживання  істини.  Розглянути  феномен  як  цілісність
              можна тільки в тому випадку, якщо його «схопити» в інтуїтивному акті. Гуссерль










                                                           64
   60   61   62   63   64   65   66   67   68   69   70