Page 63 - 4437

1. Головні ідеї філософської антропології.

Людина завжди була об’єктом філософських роздумів. Першим в історії
філософії, хто дійсно зробив людину об’єктом своїх філософських роздумів, був
Сократ. Його тези «Пізнай самого себе», «Я знаю, що я нічого не знаю» - стали
девізом багатьох філософських творів. Велику увагу проблемі людини приділяв
Августин Блаженний, мислителі епохи Відродження. Дослідженням цієї проблеми
займалися І. Кант, Л. Фейєрбах, С. К’єркегор, Г. Марсель, М. Бубер та ін.
Філософсько-антропологічні ідеї висвітлились і у вітчизняній філософії у творах
Г. Сковороди, Ф. Достоєвського, Л. Шестова, М. Бердяєва та ін.
Філософська антропологія достатньо впливова школа сучасної філософської
думки. Важливим напрямком філософії ХХ ст. постають філософські осмислення
людини. Проблема людини у цьому столітті набула особливої гостроти на тлі
світових воєн, інтенсифікації міжнародних контактів, боротьби за права людини
та ін. За словами М. Шелера, одного із засновників філософської антропології, у
ХХ ст. людина вперше опинилася в ситуації, коли вона остаточно загубила себе,
тобто перестала себе розуміти і бути впевненою хоча б в якихось своїх необхідних
якостях. Власне основні течії антропологічного напряму сформувались у ХХ ст.
Це філософська антропологія, екзистенціалізм, персоналізм.
Суть антропологічного підходу у філософії зводиться до спроби визначення
основи і сфери «власне людського» буття, людської індивідуальності, суб’єк-
тивно-творчих можливостей людини, зробити її мірою всіх речей і через неї
пояснити як її власну природу, так і сенс призначення оточуючого світу.
Антропологічні напрями виступали проти класичного раціоналізму 17-18 ст. та
сайєнтологічних напрямів у західній філософії 19-20 ст. Претензіям розуму на
вирішення філософських проблем протиставляли «вітальні» параметри і
властивості самовизначення людини, також і нераціональні форми осягнення
людиною світу і самої себе (емоції, інтуїція тощо).
Філософська антропологія як напрям була заснована Максом Шелером
(1874-1928 рр.) та згодом набула багатьох прихильників, серед яких відомі
Арнольд Гелен (1904-1976 рр.), Еріх Ротхакер (1888-1965 рр.), Гельмут Плеснер
(1892-1985 рр.). Представники антропології наполягали на тому, що найпершим
об’єктом філософського дослідження повинна бути людина, проте людину слід
розглядати та вивчати всебічно, в усіх її проявах та характеристиках, залучаючи
до її розуміння результати багатьох наук.
М. Шелер (Основна праця – «Становище людини у космосі») вважав, що
людина постає унікальним явищем світу, оскільки лише вона прилучена до буття
як такого. Наслідком такого прилучення постає людська орієнтованість на
цінності: людина перш за все є носієм цінностей. Первинним її відношенням є
відношення позитивне. Воно проявляється у ставленні до інших. Найвищим
проявом якого постає любов, бо любов – це унікальна зустріч з іншим, рівним тобі

62