Page 61 - 4437

Розробляючи концепцію особистості, Е. Фромм виходить із проблеми
гуманізму і загальнолюдських цінностей. У праці «Психоаналіз і релігія»
розглядаються «авторитарний» і «гуманістичний» моменти в релігії. Філософ
вважає, що християнство підхопило загальнолюдські правила моральності і
підняло їх до рівня «заповіді», яка начебто стоїть над людськими відносинами.
Водночас у християнстві є й інші заповіді, які викликають непорозуміння.
Виділяючи гуманістичні моменти релігії та її позитивний зміст, Е. Фромм
намагається знайти форму компромісу, яка б дозволила об’єднати людей через
загальнолюдські цінності. Різні форми соціальної патології у сучасному західному
суспільстві Фромм пов’язує з відчуженням.
Карл Густав Юнг (1875-1961 рр.) вважає, що Фрейд несправедливо звів усю
людську діяльність до сексуальних потягів, тоді як інстинкти людини мають не
біологічну, а символічну природу. У праці «Метаморфози і символи лібідо» (1912
) Юнг досліджував спонтанну появу мотивів, аналогічних фольклорним і
міфологічним, у снах і фантазіях пацієнтів. Символіка є складовою частиною
самої психіки, несвідоме виробляє певні форми або ідеї, що носять схематичний
характер і складають основу всіх уявлень людини. К. Юнг вважав несвідоме
найпершим виявленням формотворення у вигляді символізацій. Архетипи
(загальнолюдські первообрази), є формальними зразками поведінки, які
відповідають у реальному житті стереотипам свідомої діяльності людини
(наприклад, образи матері-землі, героя, мудрого старця), їх динаміка лежить в
основі міфів, символіки художньої творчості, снів. Архетипи недоступні для
безпосереднього сприймання і усвідомлюються через їх проекцію на зовнішні
об’єкти. Ключ до розуміння певної культури лежить у вихідних символах, в яких
дослідник повинен виявити сталі формотворчі структури (архетипи). Сприйняття
архетипів постає вирішальною засадою сприйняття певної культури та входження
у її духовний зміст.
Юнг проводить чітку диференціацію між «індивідуальним» і «колективним»
несвідомим. «Індивідуальне» несвідоме відбиває досвід окремої людини,
складається з переживань, які були свідомими, але які позбулися свідомого
характеру через забуття або пригнічення. «Колективне» несвідоме – це
загальнолюдський досвід, расовий і національний. Здатністю творити символи
Юнг наділяв колективне психічне життя (колективне несвідоме). Інтеграція змісту
колективного несвідомого – мета процесу становлення особи (самореалізація,
індивідуалізація). Основне завдання психотерапії – налагодження порушених
зв’язків між різними рівнями психіки завдяки міфам, обрядам, ритуалам, що
вважаються засобами активізації архетипів.
Юнг розробив типологію характерів («Психологічні типи»), у підґрунті якої
лежить виділення домінуючої психічної функції (мислення, почуття, інтуїція,
відчуття) і переважаючої спрямованості на зовнішній або внутрішній світ
(екстравертний і інтравертний типи).

60