Page 59 - 4437

«Воно» (лібідо)………………..несвідоме
Несвідоме Фрейд називає «Воно», його дія є анонімною; свідоме – «Я», а
надсвідоме – «Над-Я». Несвідоме постає в концепції З. Фрейда найпотужнішим та
вирішальним чинником людської психіки. У зміст несвідомого входять 2
найпотужніші інстинкти: «Лібідо» (Ерос) – сексуальний інстинкт та «Танатос» -
інстинкт смерті й руйнування. Все живе повинно вмирати та народжуватись, тому
воно водночас прагне до самопродукування та знищення вже наявного. Проте ці
інстинкти суперечать культурі, яка постає системою певних заборон («табу»):
інстинкти бажають того, що заборонено культурою та нормами соціального
життя. Через це людське «Я» опиняється у ситуації «між молотом та ковадлом».
Стосунки між «Я» і «Воно» можна порівняти з вершником і конем. Кінь дає
рушійну силу (енергію), а вершник визначає напрям руху коня до певної мети.
Інколи вершник буває змушений спрямовувати свого коня у напрямку, в якому
той сам хоче йти, інколи ці напрямки співпадають. Отже, свідомість є чимось
другорядним щодо «несвідомого». З одного боку, на нього тиснуть страшні за
силою та недозволені за прямою реалізацією інстинкти; з іншого боку – соціально-
культивовані правила і норми. Внутрішня напруга здатна зруйнувати людську
особистість, тому треба знайти способи «розвантаження» психіки. Суспільство, за
Фрейдом припускало існування деяких «дозволених форм недозволеного». За
Фрейдом це деякі свята (купальська ніч), танці, балет, показ мод. З іншого -
існують «сублімації» - непрямого вивільнення – енергії несвідомого (писання
кримінальних романів). Коли доходить до зривів треба вжити процедуру
психотерапії – шляхом розпитувань, бесід, вивільнити заблоковану силу. Вчення
фрейдизму називають психоаналізом.
Досліджуючи несвідоме, Фрейд наштовхується на «первинні потяги».
«Первинні потяги», за Фрейдом, - сексуальні потяги. За доказом цього
психоаналітик звертається до міфологічних сюжетів, до міфу «Про царя Едіпа».
Хлопчик завжди тяжіє до матері і вбачає в батькові суперника. Міфи зберігаються
у родовій пам’яті. За Фрейдом, велика кількість людей потребує влади, якій вони
можуть підкорюватись, захоплюватись, яка панує і погано обходиться з ними. Це
потреба – туга за батьком, що живе всередині нас, у підсвідомості з дитинства.
Виходячи з аналізу сновидінь, він формулює принцип конфліктності
механізму. Конфлікт між несвідомою сферою і свідомістю призводить до
компромісних утворень, які несуть у собі знак подвійності, сполучаючи
відтиснення примітивних асоціальних потягів з їх символічним задоволенням.
Такі механізми є всюди, де послаблюється контроль свідомості. Сни – це неврози
звичайної людини, які виконують захисні функції.
У наступних працях Фрейда сексуальні потяги змінюються поняттям
«Лібідо», яке охоплює всю сферу людської любові, включаючи любов до батьків,
дружбу. В житті людини наявні як біологічні, так і соціальні потяги, де домінуючу
роль відіграють «інстинкт життя» - Ерос та «інстинкт смерті» - Танатос.

58