Page 58 - 4437

техніці, вважати недосконалими теорії спостереження, котрі є в її основі, і
виправляти дані, отримані експериментаторами. Тобто, основні зусилля будуть
спрямовані на те, щоб виявити, в чому полягає недосконалість емпіричного
(фактичного) матеріалу, а не теорії (як це було в позитивізмі). Він доводив, що
кожна нова теорія, яка належить до складу певної науково-дослідницької
програми, повинна мати додатковий емпіричний і теоретичний зміст, передбачати
нові факти, надавати змогу переглядати факти у світлі нової теорії.

3. Проблема людського буття у психоаналізі.

Засновником психоаналізу є австрійський психіатр З. Фрейд (1856-1939 рр.).
У загально-філософському плані Фрейд і його послідовники розглядають психіку
людини як щось самостійне, що існує незалежно від суспільства, тлумачать
індивідуальне життя та історію суспільства як прояв несвідомих потягів людини і
цілих народів. Фрейдівський психоаналіз був спрямований на вивчення впливу
внутрішнього світу людини, її поведінки, культурних і соціальних умов на
формування психічного життя людини і її реакцій. Основні праці З. Фрейда
«Вступ до психоаналізу», «Психологія несвідомого», «Я і Воно», «Майбутнє
однієї ілюзії». Сам термін «несвідоме» був відомий ще з 16 ст. (його
використовували Ф. Шеллінг та Г. Гегель). Сублімація – центральне поняття у
Фрейда у його психологічній трактовці культури, що розглядається як наслідок
обов’язкового компромісу між стихійними потягами і вимогами реальності.
У книзі «Вступ до психоаналізу» Фрейд викладає існування несвідомого як
найважливішого компонента людської свідомості. За Фрейдом, людською
поведінкою керують ірраціональні психічні сили. Психіка людини потенційно
завжди перебуває у конфліктній ситуації. Розв’язання внутрішніх конфліктів
можна досягти трьома способами. Перший – безпосереднє задоволення бажань,
другий – задоволення бажань через їх витіснення у сферу несвідомого, а потім –
сублімація (від лат. sublimo – високо піднімаю), тобто перетворення енергії
несвідомих потягів, переключення їх на «загальноприйняті» типи соціальної
діяльності і культурної творчості. Саме цей шлях розгортається у системі Фрейда,
адже психоаналіз і призначений для надання допомоги тим, хто потребує переводу
несвідомого у свідоме. За будовою людська психіка нагадує айсберг: найбільша,
прихована частина – це несвідоме: за змістом це є прояви у людській психіці
найперших та найпотужніших інстинктів життя. Видима частина айсбергу
складається з двох частин: свідоме, тобто контрольоване станом бадьорої психіки;
надсвідоме – те, що привнесене у людську свідомість культурними правилами та
нормами соціального життя.
Топографічна структура психічного апарату людини
Над «Я»………………………. суспільна свідомість
«Я» («его»)…………………….свідоме

57