Page 36 - 4437

сферу науки і віри. Завдання науки полягає у поясненні закономірностей світу. Але
наукове знання не всеосяжне. Є така сфера дійсності, яка недоступна розумовому
пізнанню, а тільки вірі. Предметом філософії є «істини розуму», предметом теології
– «істини Одкровення». Філософія настільки нижче від теології, наскільки
людський розум нижчий від божественного. Тома наводить 5 доказів існування
Бога.
Християнська істина стоїть вище від розуму, але вона не суперечить йому.
Істина може бути одна, бо походить від Бога. Джерелом всякої істини є бог. Не всі
«істини Одкровення» можна довести раціонально. Богословські істини «над
розумні». Людський розум обмежений. Стоїть нижче від божественної мудрості,
відповідно філософія - нижче від теології. Тому філософія і є «служниця теології».
Функції філософії як «служниці релігії» полягають у тому, що вона повинна за
допомогою логічних аргументів обґрунтувати християнські догми. Проте, деякі інші
догми християнства не піддаються раціоналістичному обґрунтуванню (догма про
Трійцю, про втілення Христа, про воскресіння з мертвих). Це неможливо зробити не
тому, що вони протирозумні, ірраціональні, а тому саме, що вони «надрозумові», їх
доведення не в змозі здійснити обмежений людський розум.
Філософія Середньовіччя була складовим елементом християнського
світобачення, вона зосереджена на осмисленні духовних сутностей. Вона досить
органічно пов’язувала питання життєвої активності з духовною спрямованістю
людини, з пошуками шляхів сходження до абсолюту.

2. Пантеїзм і скептицизм як специфічні риси натурфілософії
Відродження.

Епоха Відродження (15-16 ст.) приходить на зміну середньовіччю як наслідок
занепаду феодальних соціальних інституцій і становлення буржуазного суспільства.
У сфері культури епоха Ренесансу утверджує новий тип духовності, орієнтований
на людину, тобто тип гуманістичної культури. Характерними ознаками культури
цього періоду були такі:
1. Світський, нецерковний характер культури Відродження.
2. Відродження інтересу до античної культурної спадщини, яка була
повністю забута в середні віки.
3. Ствердження людської естетично-художньої спрямованості культури на
противагу релігійній домінанті в культурі середніх віків.
4. Повернення до античної філософії.
5. Широке використання теорії «подвійної істини» для обґрунтування права
науки і розуму на незалежне від релігії і церкви існування.
6. Переміщення людини, як основної цінності, в центр світу і в центр
філософії.

35