Page 14 - 4437

перетворююче освоєння світу постає в синкретичній, взаємоопосередкованій
єдності.
Невіддільність природного та суспільного в предметній образності міфів,
закріплення їх в таких проявах суспільного життя людини як мова, жест, ритуально-
обрядова дія, забезпечували формування світосприйняття, світо переживання та
світорозуміння первісної людини. Міфологія була покликана доповнити або
полегшити процес матеріально-практичного освоєння світу. Здійснюючи духовно-
практичне перетворення дійсності, вона була способом і засобом духовної
видозміни всього світопорядку.
Давня людина не тільки пристосовувалася до природи, але й впливала на неї,
змінювала її завдяки штучно зробленим знаряддям праці. Таку сферу створених
людиною речей, засобів життєдіяльності, що постають штучними, називають
сферою соціально-культурних процесів. Дана сфера заснована на технологіях
людської діяльності, які вимагають особливого мислення, яке фіксує себе у своїх
послідовних діях. Пізніше таке мислення назвали дискурсивним, тобто таким, яке
рухається послідовно, впорядковано, через чітко фіксовані пункти власного руху до
певних результатів.
Згодом, у процесі свого розвитку міф розкладається і з нього виділяється
низка напрямів духовної діяльності. Це і раціональні знання, мистецтво, релігія,
фольклор, етичні норми та правила, правові уявлення, філософія. Всі вони прагнуть
до репрезентації реальності, втрачають вихідні властивості міфу, стають внутрішньо
диференційованими.
Як спосіб духовно-практичного освоєння світу міф є специфічною формою
світо перетворення, опанування та олюднення світу. Через міфи, обряди та ритуали
здійснювалися освоєння людиною форм суспільної діяльності, соціалізація
індивідів, гуманізація людини і світу. Специфіка міфологічного світогляду полягає в
тому, що всі речі і явища сприймаються як взаємопов’язані одне з одним. Тобто:
- по-перше, що якості одних речей переносяться на інші;
- по-друге, відбувається «олюднення» сил природи, відображення їх у
вигляді чуттєвих образів;
- по-третє, всі дії сприймаються як звичайні (Зевс породжує грім і
блискавку).
Міфологічна свідомість практично поставила всі основні світоглядні питання:
про походження світу і людини; про її місце та призначення в світі; про шляхи і
засоби виникнення найважливіших явищ природи і суспільного життя, культури.
Другим типом світогляду є релігія. Основною ознакою будь-якої релігії є віра в
надприродне, в Бога. Релігія являє собою комплексне явище, яке включає: ідеї,
погляди, уявлення про надприродне; викликані ними переживання, почуття, емоції,
настрої; відповідні культові дії – молитви, обряди, свята, богослужіння; побутові
традиції. Первинним об’єктом релігійного ставлення був реально існуючий предмет
(фетиш). Фетишизм тісно пов'язаний з магією. У ранньому класовому суспільстві

13